Деякі інтернет-сайти в середу з посиланням на прес-службу «Народної самооборони» оприлюднили інформацію про причетність до організації убивства Георгія Гонгадзе народного депутата Миколи Джиги.
Мовляв, про це дав свідчення затриманий у липні цього року колишній міліцейський генерал Олексій Пукач, якого звинувачують в убивстві колеги. В інформації звертають увагу на те, що у 2000 році Микола Джига був першим заступником міністра внутрішніх справ — начальником головного управління боротьби з корупцією і організованою злочинністю.
Автор сенсаційної заяви народний депутат Юрій Гримчак (фракція «Наша Україна — Народна самооборона») зіслався при цьому на джерело в Генеральній прокуратурі України.
У прес-службі ГПУ цю заяву поки що не коментують, але запевняють, що реакція головного наглядового органу країни неодмінно буде.
У свою чергу Микола Джига, якого попросили прокоментувати цю заяву колеги із сайту «Обком», заявив: «Це маячня, хвороблива уява Гримчака. Я не знаю, звідки він таке узяв взагалі. Це цілковита вигадка, такого ніколи не було в природі. Для мене це — повна новина, не зовсім приємна, звичайно. Якщо таке пролунало, то буде звернення до суду».
Натомість «самооборонець» Юрій Гримчак в інтерв’ю тому ж таки «Обкому» стверджує: «Ця інформація достовірна настільки, наскільки достовірний той, хто передав її мені. А він мене ніколи не обманював. Більшого я поки що сказати не можу». Однак у мене, який тривалий час досліджував цю справу, і неодноразово розмірковував над тим, чому вбили Георгія Гонгадзе у 2000 році, і хто стояв за цим, виникло чимало запитань. І не стільки до Миколи Джиги, скільки до Юрія Гримчака. Тому, напевне, варто нагадати, що в попередніх публікаціях я брав сміливість стверджувати, що «справу Георгія Гонгадзе» будуть використовувати у політичній боротьбі і її можуть пов’язати з будь-ким на нинішньому владному олімпі. Водночас, на мою думку, для успішного завершення слідства у цій тривалій і болючій для близьких Георгія справі потрібна тиша. Про це йшлося у моїй попередній публікації. А тому, робив висновок, варто утримуватися від коментарів і витоків «інформації» політикам і високопосадовцям. Мама Георгія в інтерв’ю різним ЗМІ також просила не використовувати ім’я сина в політичній боротьбі.
Отож перше запитання: навіщо було поширювати таке повідомлення? Тим паче що таким чином Юрій Гримчак розкриває таємницю слідства, а відтак потрапляє під дію закону і може бути притягнений до відповідальності за це. Може, законодавець не читає закони? Але незнання законів ніколи не звільняло від відповідальності. Чи, може, розраховує на депутатську недоторканність? Але як бути з тим, що у парламент він ішов під прапором політичної сили, яка обіцяла зняти депутатську недоторканність. І як тоді бути з мораллю? Особливо з огляду на прохання Лесі Гонгадзе не використовувати ім’я сина у політичній боротьбі.
Так, до колишнього першого заступника міністра внутрішніх справ Миколи Джиги є чимало запитань. Тим більше, що саме він першим керував слідчою групою МВС, яка розпочинала пошук нашого колеги. І багато неправдивої інформації у суспільстві про його щезнення з’явилося з надр цієї групи. І варто було б чесно розповісти сьогодні, чому. Але це вже хай залишається на совісті Миколи Джиги, хоча я розумію: принцип таємниці слідства діє й досі і діятиме доти, доки не знайдуть замовників і організаторів убивства нашого колеги.
Водночас є одна обставина, яка впадає у вічі. Інформація, поширена прес-службою «Народної самооборони», збіглася у часі з витоком натяку на провину міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яка досліджувала причини і винуватців затримання нинішнього народного депутата Бориса Колеснікова у 2005 році. Нагадаю: йому інкримінували вимагання чужого майна. А очолює комісію народний депутат Микола Джига. Він, до речі, в інтерв’ю, яке ми цитували вище, зокрема, сказав: «Це заздалегідь неправдиві, брехливі домисли... Це тому, що я критикую Луценка, розумієте? Я критикую Луценка на всіх рівнях — і ось це придумали... Це передвиборні технології».
Власне, цей збіг розставляє усе на свої місця. Тим більше, якщо врахувати, що міністр внутрішніх справ Юрій Луценко є лідером «Народної самооборони», прес-служба якої і поширила «сенсаційну» інформацію.
А тому з огляду на викладене запитаю: не соромно, панове? І нагадаю ще одне гасло, з яким ваш блок ішов на вибори: «Закон — один для всіх!». Як і мораль.
