Земельні конфлікти між суб’єктами сільськогосподарської діяльності й досі, на жаль, не рідкість. Спори «за межу», за «людські» паї, за польові шляхи періодично стихають, а потім розгоряються у тому чи іншому районі. Добре, коли місцевій владі вдається розв’язати гордіїв вузол земельних проблем. А коли ні, то конфлікти переростають у затяжне протистояння.
«Бій» за Лису гору
Уродженець села Охматів Жашківського району Леонід Шмагой після виходу на пенсію повернувся у рідні краї. Полковник медичної служби у відставці не вмів сидіти без діла. Хліборобські гени та земляки підказали Леоніду Васильовичу чим зайнятися: вирощувати, як його діди-прадіди, на землі хліб.
У 2000 році Леонід Шмагой став засновником приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок». Частина односельців довірили йому свої земельні паї і колишній військовий почав господарювати. З притаманною йому дисциплінованістю, чіткістю і чесністю. Згодом став співпрацювати з місцевим фермером Олександром Королем, котрий також орендував у селян землю. Гуртом, як кажуть, легше воза тягнути.
— На перших порах у нас з Королем не виникало ніяких суперечок із сусідами, товариством з обмеженою відповідальністю «Єдність», — розповідає Леонід Васильович. — Хоч їхні і наші орендовані земельні частки розкидані по різних полях, та ми знаходили спільну мову, щоб домовитися, хто й де господарюватиме. Розібратися в цьому було неважко. У нас з Олександром було в оренді всього 270 гектарів землі, а в «Єдності» — близько 2 тисяч.
Перший «дзвіночок» пролунав півтора року тому. «Єдність» несподівано зажадала від «Світанку» віддати 95-гектарне поле, бо, мовляв, на ньому більше їхніх паїв.
Леонід Шмагой, як людина організована, не вдався до суперечок, а звернувся до органів влади, щоб розібратися у претензіях сусідів.
— Авторитетна комісія, яка складалася з керівників районних управлінь і відділів, — веде далі розповідь Леонід Васильович, — зуміла довести представникам «Єдності» та їхньому директору Григорію Махині необгрунтованість висунутих вимог.
Мир між сусідами панував до літа нинішнього року. Наприкінці липня, коли завершувалися жнива, «важка артилерія» «Єдності» — трактори з дисковими лущильниками, виїхали на поле, яке займав «Світанок». «Війна» за Лису гору — так називається спірний земельний масив — з перемінним успіхом тривала до серпня. Врешті, на початку вересня, настало ніби перемир’я. Механізатори «Світанку», зітхнувши з полегшенням, виорали і засіяли озимим ріпаком 95 гектарів поля. За кілька тижнів Лиса гора вкрилася яскраво-зеленими і густими, як щітка, посівами.
Знищити молоде зело — все одно, що спалити хліб
Яке ж було спочатку здивування, а потім обурення охматівців, коли вранці 25 вересня замість смарагдових сходів ріпаку вони побачили... чорну ріллю. Хто за одну ніч підступно знищив зелене поле і хліборобську працю, довго шукати не довелося.
У суботу, 26 вересня, за розпорядженням голови Жашківської райдержадміністрації Миколи Чередника до Охматова прибула чергова комісія. Начальник управління сільського господарства району Леонід Шапотайло, начальник земельного відділу Вадим Берека, інші керівники районної ланки не просто розслідували інцидент, а намагалися достукатися до совісті Григорія Махині. Адже він завдав Леоніду Шмагою та його селянам-орендодавцям не лише матеріальної шкоди. Хоч вона також чимала — збитки, за підрахунком «Світанку», оцінюються у 300 тисяч гривень. Переорати молоде зело — все одно, що спалити вирощений важкою працею хліб...
На жаль, директор ТОВ «Єдність», як на мене, так і не збагнув, що йому доводили колеги. Він, ніби завчене, уперто твердив одне: на Лисій горі більшість земельних паїв його, тож з нинішньої осені господарюватиме там «Єдність». Контраргументи про те, що він на інших полях користується паями «Світанку», Махиня й слухати не хотів.
Допомогти досягти порозуміння між двома керівниками міг би сільський голова Охматова Володимир Лучка. Однак, як не крути, представник органу місцевого самоврядування, виходить, у цьому не зацікавлений.
— По суті, безрезультатно закінчилася робота районної комісії, — завершує розповідь Леонід Шмагой. — Ми звернулися по допомогу до правоохоронних органів, до земельної інспекції. На жаль, така біда, як у нас, — продовжував, — непоодинока. Рейдерські захоплення проникли й у сільське господарство. Щоб їх зупинити, необхідно ухвалити чіткий закон, який невідворотно карав би його порушників. Без цієї нормативної бази й далі на селі триватимуть «війни» і вакханалія.
До землі — з добром
Чи справді немає виходу з охматівської земельної колотнечі, я спробувала з’ясувати у першого заступника голови Жашківської райдержадміністрації, голови комісії з оренди землі державної власності сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення Світлани Волошенюк.
— У нашому районі вже був приклад затятого протистояння між орендарями земельних часток-паїв, — сказала Світлана Анатоліївна. — У селі Конельська Попівка дійшло до винесення землевпорядниками кожного наділу в натурі. «Розмережили» всі масиви, спроектували дороги, забили кілочки. Витратили купу грошей. А завершилося все це тим, чим мало розпочатися. Керівники сільгосптовариств сіли за стіл переговорів і домовилися про рівноправний і взаємовигідний обмін паями, щоб кожен мав суцільний земельний масив, а не ганяв свої трактори і сівалки по клаптиках і окрайцях. Після цих домовленостей забиті на межах кілки викинули і почали господарювати по-людськи.
На добру волю у розв’язанні конфліктів націлює й Головне управління Держкомзему України у Черкаській області.
— Хоч би яким гострим був земельний спір, — наголошує його керівник Володимир Білик, — його потрібно «гасити» неспростовними доказами і здоровим глуздом. Можна адресувати опонентів до їх колег-аграріїв, котрі пройшли вже безплідний шлях звинувачень і протистояння. Вони набили собі у тій «війні» добрі «гулі» і тепер закажуть й іншим не починати протиборство. Якщо ж прагматичні аргументи не діють на конфліктуючі сторони — тоді хай витрачають гроші і виносять кожен пай на земельних масивах у натурі. Або ж звертаються до суду.
Ось такі думки компетентних у земельних справах людей. Можливо, до них прислухаються в Охматові. Адже господарювати на землі-годувальниці потрібно з добром. Вона все чує і віддячить кожному за його сумлінням.
Черкаська область.
Коментар народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин Станіслава Мельника:
— До мене звернулися з листом засновник приватного сільськогосподарського підприємства «Світанок» Леонід Шмагой та підприємець Олександр Король із села Охматів Жашківського району. Конфлікт, про який вони розповіли у зверненні, давно перестав бути подією районного масштабу. Для вирішення господарського спору, вважаю, неправомірно залучено правоохоронні органи. Так, у неділю, 2 серпня 2009 року на поле, де працювали механізатори «Світанку», особисто прибув у супроводі чотирьох міліціонерів виконуючий обов’язки начальника Жашківського райвідділу УМВС України у Черкаській області Аркадій Білик. Ці правоохоронці зажадали від працівників сільгосппідприємства пред’явити документи, що посвідчують особу, права на управління транспортними засобами та на техніку. Вважаю, що тиск, який чинили міліціонери на селян, повинен отримати відповідну оцінку у вищих правоохоронних органах.
Я, як народний депутат України, звернувся до Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України та СБУ.
Сподіваюся, після втручання керівництва силових відомств і належного реагування конфлікт в Охматові буде вичерпано.
