Безпрецедентна системна криза в Україні обумовлена не так загальносвітовими, як внутрішніми причинами, суть яких — непрофесіоналізм, безповідальність, викривлений та неконсолідований характер діяльності української влади. Владна команда демонструє розбрат, непрозорість та кон’юнктурний, упереджений підхід до будь-якої справи. Все в її діях присвячено чинним і майбутнім політичним кампаніям. Тільки в цьому аспекті працює державна машина. Отож головна ознака нашого часу — це кричуща невідповідність між деклараціями та результатами.

 

Третій антикризовий пакет, який сьогодні задіяли розвинуті країни, передбачає соціальні заходи з недопущення зниження платоспроможності громадян, зважені дії з підтримки внутрішніх ринків та національного товаровиробника. Адже платоспроможність — це основний стимул розвитку економіки. Саме тому депутати фракції Партії регіонів так наполегливо відстоювали в парламенті необхідність прийняття законів про соціальні стандарти. У світі на черзі вже четвертий пакет антикризових заходів. Він стосується модернізації економіки, інноваційної політики, енергоефективності, наукових розробок, освіти. Йде жорсткий перерозподіл ринків збуту і сфер впливу. Тому питання підвищення конкурентоспроможності економіки, ефективної інноваційної політики є нині актуальними як ніколи. Настав момент, про який сказано: вчора було зарано, завтра буде запізно.

Всупереч усьому, що робить світ, а він долає кризу, спираючись на власні національні ресурси — фінансові, матеріальні, інтелектуальні, кадрові — Україна обрала інших шлях. Зросла зовнішня заборгованість. Я не заперечую: зовнішні позики можуть бути корисними, але на умовах, які відповідають національним інтересам та спрямовуються на споживання.

 

Держава практично ходить по світу з простягнутою рукою. За підрахунками експертів, у 2010 році зовнішній борг України подвоїться і перетне 30 мільярдів доларів. Для його обслуговування в 2011 році потрібно буде використати значну долю доходної частини бюджету, а це — загроза національній безпеці. Уряд каже: в антикризовій програмі немає потреби, тому що є програма співпраці з Міжнародним валютним фондом. Водночас умови, на яких надано кредит МВФ, протилежні тому, що необхідно робити під час кризи — вони не зупиняють охолодження економіки, забороняють державний протекціонізм, не дозволяють знизити вартість кредитних ресурсів.

У банківській системі України вирує інша криза. Непрозорість заходів, політична метушня та з’ясування стосунків між Кабміном та НБУ, ознаки корупційних дій з курсом долара — така валютно-курсова політика в країні. Величезні державні витрати на рефінансування та рекапіталізацію — НБУ видав комерційним банкам десятки мільярдів гривень — жодним чином не допомогли поліпшенню кредитування економіки, поповненню обігових коштів підприємств, поверненню заощаджень громадянам.

Продовжується безпрецедентний фіскальний тиск на суб’єкти економічної діяльності: або депутат з так званої коаліції, без сумніву, за погодженням з урядом, реєструє законопроект про авансові виплати податку на прибуток, і лише оперативні втручання промисловців і підприємців примушують його відкликати, або Податкова адміністрація в черговий раз «закручує гайки» з поверненням ПДВ, хоча борг держави перед суб’єктами господарської діяльності становить вже близько 17 мільярдів гривень.

Давайте називати речі своїми іменами — серйозні антикризові заходи в Україні заморожені на користь популізму, політичним рейтингам, передвиборній конкуренції.

Нещодавно Всесвітній економічний форум у глобальному рейтингу конкурентоспроможності країн світу присудив Україні 82-ге місце. З минулого року ми втратили 10 позицій. Це надто багато навіть з огляду на вплив економічної кризи.

 

В очах пістрявіє від нескінченних «вона працює»... Ось прем’єр демонстративно перед телекамерами роздає ключі від квартир і заявляє про наміри забезпечити українців доступним житлом. Кілька сотень, справді, роздано, мобілізовано усі ЗМІ, а житлове будівництво в країні так і залишилось замороженим. Не працює закон «Про державну підтримку і подолання кризових явищ у будівництві», не відновлено іпотечне кредитування.

Так само публічно і голосно роздавалися депозити банку «Родовід». Комусь пощастило, але загалом ситуація з поверненням депозитів населенню не вирішена і не вирішується. Пролунали гучні заяви про роздачу безплатних сертифікатів на землю селянам. Лише в одній області підрахували, що відповідно до постанови уряду до кінця року виникне необхідність виготовити близько 190 тисяч держактів та в п’ять разів збільшити штати фахівців, які проводять зйомку. А коштів немає...

Відбулися поїздки прем’єра на суднобудівні заводи в Миколаїв, Херсон, і всюди роздавалися обіцянки повернення суднобудівним підприємствам податку на додану вартість, встановлення нульової ставки ввізного мита на обладнання для галузі, що не виробляється в Україні, відновлення дії Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні». Однак доручення Прем’єр-міністра за результатами наради з перспектив розвитку суднобудівної галузі в Миколаєві не виконано і навіть знято з контролю.

Лише за останні тижні уряд публічно видав «на-гора» ініціативи засадити лісами не менше 20 відсотків території України, налагодити прибуткову роботу портів, забезпечити підйом металургійної, цукрової галузей та підняти якість вищої освіти. І це можна було б лише схвалювати, якби не простежувалася б стара тенденція: серед багатьох кризових або системних проблем обираються найгостріші, ним присвячуються гучні піар-акції, збирається максимум поважних представників громади, промисловості, преси — благо, в уряду такі можливості є, щоб за тиждень про проблему забути, а за місяць й доручення зняти з контролю.

Така практика створює величезні ризики для країни. У безперервному феєрверку губиться логіка послідовної копіткої державної роботи, головне змішується з другорядним, розпорошуються ресурси, сили, кошти. Нарешті, люди втрачають віру в можливість позитивних змін. У підсумку проблема, яку вихопили із загального оберемку та розпіарили, лише загострюється. Окреме невеличке тління після того, як його розворушили та покинули, має тенденцію перетворитися на велике багаття, це знають всі. Що чекає на країну, яка живе за такими законами?

Вершиною безвідповідальності та подвійних стандартів я вважаю те, що нині зветься бюджетним процесом. Як сталося, що робота з виконання, підготовки та прийняття архіважливого для країни документа, фінансової конституції держави, зусиллями уряду повністю виведена з конституційного русла? Зірвано внесення змін та доповнень до поточного бюджету, яке згідно із законодавством мало відбутися не пізніше 1 березня. Неприйняття змін грубо порушило конституційні права громадян щодо підвищення соціальних стандартів. Згорнуто державні програми розвитку, не виконуються антикризові закони, в тому числі з підтримки будівництва, промисловості, фінансового сектору.

Представники реального сектору економіки вважають, що Кабінет Міністрів разом з Національним банком обов’язково мають звітували перед парламентом за виконання поточного бюджету-2009. І ця розмова має бути принциповою.

 

Якщо аналізувати цифри бюджету та їх збалансованість, можна сказати одне: перед нами нова піарівська феєрія, коли головною фішкою обраний перерозподіл коштів на користь місцевим бюджетам. Не можна сперечатися з тим, що формування бюджету має бути спрямоване знизу догори, що повноваження місцевих влад потребують розширення і актуалізації, що децентралізація сьогодні на часі як ніколи. Але складні процеси творення потрібної законодавчої бази, збалансування центрального і місцевих бюджетів, підвищення відповідальності місцевих влад за соціально-економічний стан територій не можна заміняти гучними акціями та дутими проектами.

І таких прикладів можна наводити безліч. Часто уряд стає в позу опозиції, малює собі ворогів, звинувачує попередників. Переконаний — імітація діяльності, схильність до декларувань замість конкретної професійної роботи, різного роду окозамилювання є найгіршим варіантом поведінки влади і свідчить лише про її безвідповідальність та нездатність працювати результативно.

Чи можна щось цьому протиставити? Чи можна в нашій країні взагалі абстрагуватися від примари грядущих виборів і поговорити про соціально-економічну, суспільну ситуацію лише під кутом невідкладної ефективної антикризової роботи та подальшого сталого розвитку? Особисто я не бачу альтернативи активізації громадянського суспільства. Численні громадські організації піднімають голови, міцніють та демонструють великий рівень зрілості. Частина з них, здебільшого організації промисловців, підприємців і роботодавців, об’єдналися під егідою антикризової громадської ради. Саме вони здатні дати і професійну оцінку заходам влади, і відпрацювати власні антикризові програми, і належним чином сформувати громадську думку. Вони працюють для того, щоб закріпити свій правовий статус, щоб посилити свій громадський, правовий вплив на можновладців — з цією метою розроблений та переданий до обговорення в ділових колах законопроект «Про саморегулюючі організації».

Правдиве слово, чітка оцінка, принципова позиція, узгодженість дій громадських організацій, тих з них, що беруть участь у роботі різноманітних рад і колегій при органах державної влади, мають примусити владу займатися виконанням своїх прямих обов’язків. Треба зосередити увагу не на латанні дірок в економіці, яка розповзається по швах, а на програмних та стратегічних речах: вдосконаленні державної податкової політики, корпоративного законодавства, реалізації пенсійної реформи, підйомі фондових ринків, новому якісному рівні інвестиційно-інноваційної політики, збільшенні питомої ваги малого та середнього бізнесу в структурі ВВП та створенні сприятливих умов для його діяльності. Настав час долати кризу не тільки «сьогодні на сьогодні», а й розробляти галузеві економічні програми та ініціативи стратегічного характеру, формувати ресурсну базу й інтелектуальний резерв у контексті майбутнього розвитку структури економіки.

Таку роботу влади ділова громада, незалежно від політичної кон’юнктури, обов’язково підтримає. Отже, наше нагальне завдання — посилення власної ефективності, суспільного авторитету та пошук механізмів зміни дій влади. За ними — майбутнє.

Анатолій КІНАХ, народний депутат України, президент УСПП, голова Організації роботодавців України.