Голос волаючого в пустелі

Удова директора маріупольського ресторану третій рік безуспішно намагається знайти відповідь на питання: хто і за що убив її чоловіка? Депутати Верховної ради не раз закликали правоохоронців прискорити розслідування. Поки що марно.

Дев’ятнадцятого червня 2007 року в одному з маріупольських ресторанів сталося НП. На своєму робочому місці раптово помер директор ресторану Геннадій Черезов. У ресторані пропрацював майже рік, але в останні місяці, як кажуть, конфліктував із власником закладу. Того фатального дня Черезов також бачився з власником. Як згодом указала вдова загиблого у своєму зверненні до Генерального прокурора, «із плутаних розповідей очевидців я довідалася, що день мого чоловіка в ресторані почався зі скандалу, що його вчинив хазяїн ресторану у своєму кабінеті, чоловік вийшов від нього у дуже поганому настрої і тримався за бік», узяв робітника і пішов ремонтувати дах. Однак трохи згодом Черезов був змушений перервати роботу через різке погіршення самопочуття. Приїхала «Швидка допомога», але врятувати Геннадія Івановича медики не встигли. У нього зупинилося серце. Зазначимо, що раніше Геннадій Черезов — підполковник ППО у відставці — на здоров’я ніколи не скаржився. У довідці про причину смерті, виданій удові, було зазначено, що Черезов помер через гостре загальне недокрів’я внутрішніх органів і закриту тупу травму живота з розривом лівої долі печінки. Простіше кажучи, від удару в живіт.

Спочатку розслідуванням того, що сталося, займався Приморський райвідділ міліції Маріуполя. Але час йшов, а слідство тупцювало на місці. Нарешті вдова Геннадія Черезова не витримала.

«Якось уранці на одному подиху я написала скаргу прокурору та особисто її віднесла. Це було першого листопада», — пригадує жінка.

Через місяць прийшла відповідь, у якій повідомлялося, що першого грудня 2007 року Приморська прокуратура Маріуполя порушила кримінальну справу № 20-21052 «за фактом убивства з необережності Черезова Геннадія». «Дали мені іншого слідчого, — згадує вдова директора. — Але коли не зателефонуєш, то його немає, то не знає, що відповісти, то він у Донецьку...».

У травні 2008 року, тобто майже через рік після того, що сталося, вдова Геннадія Черезова остаточно зневірившись у маріупольському правосудді, вирішила шукати правди в Києві: направила скарги про неналежне розслідування кримінальної справи Генеральному прокурору і голові Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою корупцією і злочинністю Ігорю Калетнику. В результаті наприкінці липня 2008 року прокуратура Донецької області передала вдові листа, в якому визнала, що Приморським райвідділом у розслідуванні справді допущені порушення, і повідомила, що для активізації розслідування вжито усіх необхідних заходів, а саму справу передано для розслідування з Приморського райвідділу Маріуполя в Донецьк — в обласне слідче управління.

За минулий рік справа Черезова вже двічі опинялася в полі зору народних депутатів, оскільки вдова директора ресторану не припиняє спроб «достукатися до небес» і домогтися правди. У результаті голова парламентського Комітету з питань забезпечення правоохоронної діяльності народний депутат Віктор Швець направив звернення до МВС, а народний депутат України Анатолій Коржев — до Генпрокуратури. Обидві інстанції вже сповістили вдову Черезова про результати проведених перевірок. Головне слідче управління МВС бадьоро відрапортувало про те, що «слідство у справі триває».

Останню «звісточку» про хід розслідування вдова Геннадія Черезова отримала у травні 2009 року від прокуратури Донецької області. Цього разу прокуратура повідомила їй, що справа з листопада 2008 по квітень 2009 року знаходилося у провадженні у слідчого з особливо важливих справ, але за півтора року розслідування слідчими «не добуто досить доказів причетності до зазначеного злочину» власника ресторану, у зв’язку з чим підстави для притягнення його «до кримінальної відповідальності в даний час відсутні».

Звичайно, можна заперечити, що за однією справою Черезова не можна судити про ефективність роботи правоохоронців. Але в тім то й біда, що така справа не одна. Причому за прикладом далеко ходити не треба. Через півроку після смерті директора ресторану, у тому само ресторані сталося ще одне НП: було жорстоко побито Антона Копитіна. При цьому музикант відверто заявляє, що побив його власник закладу. Кримінальна справа тягнеться уже більш як півтора року.

Справу про побиття Антона Копитіна було порушено 4 березня 2008 року. За час, який відтоді минув, музикант надіслав не одну скаргу на тяганину в слідстві. Звертався він і у Верховну Раду.

Щоправда, кілька тижнів тому прес-служба ГУМВС України в Донецькій області повідомила про затримання власника одного з маріупольських ресторанів. І хоча в інтересах слідства назву ресторану в повідомленні не вказано, надаю, йдеться про «наш» ресторан. Затриманий міліцією бізнесмен побив свого співробітника у службовому кабінеті в січні 2008 року. А крім цього «підозрюється в вчиненні ще одного, тяжчого злочину — заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть». На жаль, додзвонитися до слідчого, який розслідує цю справу, за номером, який нам надали в ГУМВС, нам так і не вдався (телефон постійно зайнятий).

Як повідомила прес-служба ГУМВС, бізнесмена затримано і поміщено в ізолятор тимчасового утримання. Так що не виключено, що й у справі Геннадія Черезова, і у справі Антона Копитіна все-таки буде поставлено крапку. Утім, якби правоохоронці «рівняння з одним невідомим» відразу розв’язали так, як наказує закон, можливо, жодної справи Антона Копитіна й не було б. А вдові директора ресторану в пошуках правди не довелося б звертатися до Генпрокуратури і Верховної Ради.