Більш як 25 тисяч тонн цукрових буряків вже доставлено на переробку на Гайсинський цукрозавод на Вінниччині. І все з коліс. На полях не кагатували жодної тонни.
— Створювати у такий спосіб запас сировини нам вдається тільки завдяки значній кількості бурякозбиральної техніки, — каже заступник директора з виробництва Гайсинського цукрозаводу Леонід Шнек. — Нині на солодких плантаціях задіяно сім потужних комбайнів іноземного виробництва та 250 автопоїздів. Роботу організовано як на збиранні зернових: викопані корені одразу завантажують в кузов і везуть на завод. У нас велика площа — 8,5 тисячі гектарів посівів буряків. Плануємо накопати не менш як 400 тисяч тонн сировини.
За словами співрозмовника, буряки цієї осені мають високий показник цукристості, на останню декаду вересня він становить 18,5 відсотка. Яскраве сонце сприяє утворенню цукру. Однак тепла, майже літня, погода більше завдає шкоди.
— Навіть у землі буряки в’януть, — продовжує Леонід Шнек. — Чому тут дивуватися, якщо протягом 62 днів не випадали дощі. Переробляти таку сировину складно. Корені повинні мати хоч трохи вологи, тоді з них більше «витягують» цукру.
Гайсинський цукрозавод — найпотужніший на Вінниччині. Ще донедавна підприємство простоювало. Два роки тому одна з потужних компаній витратила понад сто мільйонів гривень на його реконструкцію. Обладнання закупили в зарубіжних країнах. Робота заводу може бути ефективною лише тоді, коли сировина відповідатиме всім стандартам. В’ялі корінці до такої не належать. Незважаючи на те, що цукристість коренів вища, ніж торік, цукор з них не вдасться забрати повною мірою.
Тільки п’ять цукроварень розпочали новий сезон виробництва солодких кристалів — до роботи готувалися на одинадцяти заводах. Решта не можуть створити необхідний запас сировини.
— Комбайни зі скреготом врізаються у сухий грунт, що нагадує собою асфальтове покриття, — кажуть фахівці Жданівського цукрозаводу, що у Хмільницькому районі. — Це не робота. Давно не було такої засухи, коли в грунт не може вгризтися навіть потужна техніка. Лопатою вкопати тим паче немає можливості.
Чималих зусиль під час копання коренів докладають на плантаціях ще трьох заводів — Крижопільського, Томашпільського та Юзефо-Миколаївського. Ці підприємства також розпочали варити цукор. На решті підприємств вичікують.
Тим часом фахівці радять навіть за таких умов не чекати, як кажуть, з моря погоди. Бо вже з перших днів жовтня, за прогнозами синоптиків, спека може змінитися дощами. Якщо вони надовго затягнуть небо, тоді ще важче доведеться діставати корінці із землі.
Наболілою для цукроварів залишається проблема ціни на солодкий пісок. Вінничани внесли свою пропозицію щодо її розв’язання у МінАП та Кабмін.
— Біда в тому, — каже голова Вінницької обласної ради Григорій Заболотний, — що кожного року в сезон цукроваріння підприємства змушені демпінгувати в ціні на солодку продукцію. Чому? Бо їм в цей час потрібні кошти. Насамперед для виробничих потреб. Треба розраховуватися за кредити. Сплачувати податки і видавати зарплату. Однак оптовики «скидають» ціну до мінімуму. Не поступаються, як кажуть, навіть на копійку. Ось конкретні цифри: торік майже 90 відсотків цукру з нового врожаю заводи продали по 2,4 гривні за кілограм — тобто нижче від собівартості.
Скупивши задешево левову частку цукру, оптовики беруть паузу, а тоді через деякий час реалізують його втридорога. «Не заводи правлять високу ціну за солодку продукцію, — продовжує Григорій Заболотний. — Це ті, хто гріє руки на результатах важкої праці буряківників і цукроварів».
Тож вінничани пропонують, щоб у пік цукроваріння солодку продукцію масово викуповувала держава. Згодом її продавали за ціною, яка задовольняла б і виробників, і споживачів. Для відродження вітчизняного бурякоцукровиробництва потрібна також фінансова підтримка тих, хто вирощує сировину. Дотації на гектар посівів цукристих, за підрахунками фахівців, мали б становити не менше тисячі гривень. Нарешті значну частку в собівартості цукру становить вартість природного газу. Якби цукроварам надати пільги хоча б такі, як їх мають на підприємствах хімічної галузі, тоді б і солодкий пісок не віддавав би ціновою гірчинкою.
Вінницька область.
