«Окрилена Луганщина моя!»

У заголовку — назва творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Луганської області, який відбувся 25 вересня в Національному палаці мистецтв «Україна».

Лювлю себе на тому, що з перших рядків стислої розповіді про нього напрошується порівняння. З попереднім звітом сусідів луганчан — Донецької області, про який наша газета вже писала. Але не робитиму цього. Не це головне завдання наших публікацій з приводу звітів областей, які проходять нині в рамках заключного етапу Фестивалю мистецтв України.

Хоча дискусійним залишається питання: виступи майстрів мистецтв та художніх колективів областей на головній сцені країни — це частина звітів чи просто їхні концерти, в яких беруть участь найкращі мистецькі та самодіяльні сили? Бо на цьому, як і на попередніх звітах, зі сцени не лунало жодної інформації про стан, рух культурно-мистецького життя областей. Маю на увазі такі показники: збільшилася чи зменшилася загальна кількість мистецьких і художніх колективів? Так само під час звіту, мабуть, глядачам цікаво було б почути про кількість учасників, особливо самодіяльних. Чи змінилася за певний відрізок часу творча палітра цих колективів, яких успіхів досягнуто тощо?

Трохи інша справа зі звітними виставками виробів умільців народної творчості, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, робіт майстрів пензля, фотохудожників. Назви ці кожна область змінює залежно від змісту і наповненості виставок. На них глядачі протягом години можуть все уважно оглянути, поставити запитання авторам експонатів, купити чи замовити виріб, який припав до душі. Хоча навіть деяку загальну інформацію про той самий стан розвитку чи занепаду народно-декоративного мистецтва подають не всі області.

На їхній виставці демонструвалося понад 1000 праць 120 умільців. І за враженнями багатьох її відвідувачів вона була різноманітною, багатою і без перебільшення — чудовою. Особливе захоплення і похвалу викликали вироби гончарів, справа яких широко й активно відновлюється на Луганщині.

Сценічний творчий звіт розпочався вже традиційним запізненням і привітанням Президента України Віктора Ющенка, нагородженням ним декількох діячів мистецтв та культури області, врученням великій групі з них посвідчень про присвоєння різних почесних звань. Розпочався творчий звіт (за офіційною назвою організаторів) захоплюючим театралізованим прологом «Рушники долі», який високомайстерно виконали зведений оркестр народних інструментів Луганського державного інституту культури і мистецтв та обласного коледжу культури і мистецтв, кілька танцювальних ансамблів.

Потім на сцені був барвистий вінок українських народних пісень і танців. Що переконливо засвідчило: на Луганщині, як і Донеччині (єдине порівняння) також свято шанують, бережуть і примножують українське народне мистецтво.

Цікавим був блок творів донських і українських козаків. Організатори показали на сцені, як на Луганщині співіснують і вживаються ці два різновиди козацтва.

Незважаючи на різні нині трактування й оцінки краснодонських подій у роки Великої Вітчизняної війни, звітнярі показали хореографічну композицію «Это было в Краснодоне». А шахтарську тематику відтворили хореографічною композицією «Шахтарський характер» і піснею «Молитва шахтаря».

Оспівуючи свій окрилений край, луганчани присвятили йому чудові номери з ось такими промовистими назвами: «Луганщина — моя крилата доля», «Луганщина — світанок України».

Підсумовуючи, хочу відзначити чи не найважливіше. У сценічному звіті виразно і досить помітно було представлено історію Луганщини. Вся програма просякнута патріотизмом, закоханістю у свою рідну землю, гордістю за неї. І може, саме тому виконувалися твори лише місцевих авторів.

Та чи сповна під час сценічного звіту був використаний весь творчий потенціал краю? Начальник обласного управління культури Ірина Григор’єва у нашій розмові шкодувала, що не вдалося представити прекрасні музичні колективи — симфонічний оркестр, оркестр духової та естрадної музики, показати велику хореографію. А це через суворі обмеження і вимоги положення про фестиваль. Така його специфіка, і вона стосується всіх областей.

І все-таки, незважаючи на це, звіт луганчан був цікавий, динамічний, захопливий. З приємністю хочу відзначити, що художнім керівником звітного концерту була згадана вже Ірина Григор’єва. Вона, як начальник управління культури, не побоялася взяти на себе повну відповідальність за художній рівень показаного в столиці. А вдалося досягти його високості завдяки фаховій майстерності режисера-постановника, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Московченка та інших високопрофесійних митців області.

На знімку: фрагмент із звіту луганчан.