Фонд держмайна отримав ухвалу суду про тимчасове припинення проведення конкурсу з продажу Одеського припортового заводу. «ФДМ звернувся в Міністерство юстиції за роз’ясненнями подальших дій з проведення конкурсу», — пояснила прес-секретар Фонду Ніна Яворська, уточнивши, що на момент отримання ухвали тривало опрацювання конкурсних заявок.

Як відомо, 15 липня ФДМУ оголосив конкурс про продаж 99,567 відсотка акцій ВАТ «Одеський припортовий завод». Стартова ціна — 4 млрд. грн. Конкурс мав відбутися 29 вересня. Однак 22 вересня Окружний адміністративний суд Києва ухвалив два рішення, які припиняють проведення конкурсу із продажу 99,567 відсотка акцій ОПЗ. Одне з них прийнято за позовом екс-глави ФДМУ Валентини Семенюк-Самсоненко, а друге — за позовом ВАТ «Дніпроазот» у зв’язку із численними порушеннями, які, на думку адвокатів компанії, були допущені під час підготовки приватизації (при проведенні екологічної експертизи, публікації звітності підприємства, вивченні попиту на нього), крім того, заявку на участь у конкурсі подала компанія «Азот-Сервіс», більш як 25 відсотків у статутному капіталі якої контролюється іноземною державою. Неможливість участі підприємства з такою структурою власності передбачено Законом «Про приватизацію державного майна».
Керівник економічних програм Центру досліджень корпоративних відносин В’ячеслав Бутко підтвердив в інтерв’ю «Голосу України», що «Азот-Сервіс» є дочірньою компанією «Сибур-Холдинга». У свою чергу «Сибур-Холдинг» контролюється «Газпромом» (частка держави — 50 відсотків), «Газпромбанком» (понад 40 відсотками володіє «Газпром»), і пенсійним фондом «Газфонд» (основні власники — «Газпром» і «Газпромбанк»). «Виходячи з цього, можна дійти висновку: частка державної власності в статутному капіталі «Сибур-Холдинга» і, відповідно, підконтрольного йому претендента «Азот-Сервіс» перевищує 30 відсотків», — зазначив експерт. Факт можливого приватизаційного продажу державного майна України на користь структури, у статутному капіталі якої істотна частка держвласності, суперечить логіці процесу роздержавлення майна. Адже приватизація — це процес передачі або продажу об’єктів державної власності саме приватним особам або приватним організаціям, але ніяк не державним компаніям.
Крім того, раніше приватизацію ОПЗ заборонив своїм указом від 17 вересня Президент України Віктор Ющенко. На це перший віце-прем’єр-міністр України Олександр Турчинов заявив, що уряд прийме відповідальне рішення, як діяти, реагуючи на указ Президента, оскільки готовність взяти участь у конкурсі з приватизації Одеського припортового заводу вже висловили декілька представників підприємств хімічної галузі світового рівня.
Тим часом напередодні останнього рішення суду глава держави знову заявив про те, що кроки, вжиті з приватизації підприємства, буде скасовано.
Під час інтернет-конференції на порталі ЛІГА.net заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Дмитро Видрін, відповідаючи на запитання про доцільність продажу Одеського припортового заводу, сказав: «Навіть якщо його продавати, то це треба було робити або на вході в кризу, або на виході. Але не в епіцентрі кризи, коли ціна образливо мінімальна».
З цією точкою зору згоден і голова Одеської облдержадміністрації Микола Сердюк. «У часи кризи треба продавати збиткові підприємства. А цей завод тільки в місцевий бюджет дає 180 мільйонів гривень за рік, — вважає пан Сердюк. — Сьогодні місто Южне утворене на базі двох підприємств — Одеський припортовий завод і порт «Южний». Якщо ми продамо завод, що буде через рік, коли новий власник поставить це підприємство на реконструкцію? Більш як 10 тисяч працівників стануть безробітні.
Економічні експерти також зазначають, що із 100 випадків приватизації підприємств за часи незалежності України ледве не в 99 випадках інвестор не виконав своїх зобов’язань, і насамперед — соціальних. Тому в цьому разі, коли держава є власником і ефективно керує цим підприємством, немає жодних причин, щоб продавати економічно активний і фінансово вигідний завод. А ще запланований конкурс може показати, чи не повернулися у Фонд ті часи, коли будь-яке питання вирішувалося винятково за допомогою телефонного дзвінка.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.