Хто врятує Затоку?

Затока — невелике селище за сто кілометрів від Одеси — вже давно вважається «перлинкою біля Чорного моря». Чудові піщані пляжі, розсип пансіонатів, турбаз і будинків відпочинку, дитячі санаторії зробили Затоку одним з найулюбленіших місць відпочинку для жителів близького й далекого зарубіжжя. Тільки в нинішній курортний сезон тут відпочивало понад 400 тисяч чоловік.

Але мало хто з відпочивальників знає про те, що над курортним селищем навис дамоклів меч екологічної катастрофи. Затока повільно поринає в Чорне море. Біда на селище звалилася не через стихійне лихо, а з волі людей.

Колись у Затоці офіційно було дозволено видобуток піску. Баржа піску за нинішніми ринковими цінами коштує 100 тисяч доларів. Пісок у Затоці не простий, а кварцовий, тобто практично на вагу золота. Щодня із селища йшло понад 60 залізничних вагонів з піском. Він добувався силами Білгород-Дністровського морського торговельного порту. У результаті стали обвалюватися береги, і море почало атаку на сушу.

Жителі Затоки забили тривогу, побоюючись за свої життя, за житло і майно. На короткий строк видобуток піску було припинено, а потім знову відновлено. Ось кілька цифр: у 2003 році порт вибирав 30 тисяч тонн піску, в 2005-му — 60 тисяч, в 2007-му — 80 тисяч тонн, у нинішньому портовики планують вийти на 100 тисяч тонн піску.

Море — грізна стихія, і людина інколи просто не в змозі впоратися з її буйством. Так і в Затоці. Нещодавно в морі зник двоповерховий житловий будинок по вулиці Чорноморській, 9. Море буквально на очах з’їдає територію дитячого протитуберкульозного санаторію «Затока», побудованого ще в 1937 році. Ще кілька років тому від стін санаторних корпусів до берега моря було 350 метрів, сьогодні хвилі хлюпочуть практично в палатах для хворих дітей. Змило в море літні веранди для дітей, які ніжилися там на ласкавому сонці. Вода знищує дитячі ігрові майданчики.

По суті, з морською стихією борються сьогодні тільки депутати Затокської селищної ради на чолі з її головою Надією Федорівною Ярцевою.

— Керівництво порту, — розповідає вона, — добуваючи пісок, не має дозвільних документів. Є рішення обласної держадміністрації десятилітньої давності на проведення днопоглиблювальних робіт на морській частині підхідного каналу до порту. Але термін дії цього документа вже давно минув.

Справді, для нормального функціонування час від часу порт зобов’язаний займатися днопоглиблювальними роботами для забезпечення проходу суден до причалів. Але чому це роблять на шкоду людям, погіршуючи умови їхнього життя, прирікаючи селище на знищення?

Берегова зона селища знищується буквально на очах: зникають піщані пляжі, вода підступає до будинків. У цьому на власні очі переконалися чиновники з обласної державної адміністрації, відвідавши з робочою поїздкою Затоку. Їхнє враження від побаченої картини екологічного варварства портовиків виявилося настільки сильним, що було підписано розпорядження глави Одеської області Миколи Сердюка про негайну заборону виїмки піску. Здавалося б, екологічна ситуація має змінитися на краще. Але з’ясувалося, що заборона носить тимчасовий характер і діє до моменту одержання портовиками всіх необхідних дозвільних документів.

— Цей перепочинок короткочасний, — переконана голова Затокської селищної ради Надія Ярцева. — Документи упорядкують, і видобуток піску відновлять. А нам доведеться, напевно, перетворюватися на іхтіандрів та русалок.

Хто врятує Затоку? Обласні чиновники? Не віриться. Одна надія на Кабінет Міністрів, який просто зобов’язаний вжити екстрених заходів з порятунку «перлинки біля Чорного моря».