Роки і праця роблять місто молодим та сильним

У тому, що аж ніяк не кожне місто може продемонструвати такий само промисловий потенціал, який має Славута, можна не сумніватись. Його ще раз продемонстрували виробничі колективи, проходячи у святкових колонах. Тут були і сукнарі, що зуміли попри всі негаразди, втримати, виробництво, і швейники, які здолали шлях від повоєнної артілі до сучасного ЗАТ «Горинь», котре шиє вироби для замовників із Франції, Бельгії та Китаю. Підприємство «Славутапапір» щорічно постачає на ринки до 4,5 тисячі тонн паперу, успішно конкуруючи з іншими виробниками. Справді європейську марку ось уже кілька років поспіль тримає Славутський цикорієсушильний завод. Він виготовляє сировину для десятків кондитерських, молочних, фармацевтичних підприємств і за обсягами виробництва є одним із найпотужніших в Європі. А пивовари знають, що з товаром Славутського солодового заводу важко конкурувати іншим харчовикам. Справжнім лідером у будівельній та виробничій галузях стало ЗАТ «Прогрес», котре об’єднало десятки різнопрофільних підприємств. Новобудови, зведені його працівниками, сьогодні прикрашають не тільки Славуту, а й інші міста країни.

Перелік тих підприємств, які наполегливо працюють, долаючи всі кризові й фінансові перепони, можна продовжувати ще і ще. У кожного своя історія: хтось вимірює її десятиліттями, а хтось буквально за кілька років зумів пройти стрімкий шлях від створення до утвердження на сучасному складному ринку. Але ті майже півсотні заводів, фірм, компаній, що нині успішно працюють в місті, стали серйозною підтримкою для нього самого. Вони дали людям роботу і надію на завтра.

Поза сумнівом, найбільшим досягненням команди нинішнього міського голови якраз і стало те, що вони зуміли об’єднати зусилля багатьох. І не тільки на рівні міста чи району. Чи не вперше за майже тридцятилітню історію Хмельницької АЕС, котра розташована буквально за кілька кілометрів від Славути, від розмов про підтримку територій тридцятикілометрової зони перейшли до реальних справ. Серйозну фінансову підтримку в цьому надали депутати обласної ради. А її голова Іван Гладуняк не приховував, що до мешканців цього краю у нього особливе ставлення. Адже сам свого часу розпочинав свою діяльність із посади міського голови міста енергетиків. Тому проблеми славутчан йому не просто близькі, а й добре зрозумілі.

У місті переконані, саме завдяки згуртованій роботі депутатів вперше за багато років сусідства з атомною станцією славутчани отримали на розвиток території близько дванадцяти мільйонів гривень. Така фінансова підтримка стала помітною для кожного мешканця міста. Завдяки їй було відремонтовано міський палац культури, котрий став гордістю міста. Ще із довоєнного будинку офіцерів його зуміли перетворити на справжній палац. Ось-ось тут відчинить двері для молодят ще й новенький ЗАГС.

Паралельно із цим грандіозні ремонти і реконструкції проведені у місцевій лікарні, в ліцеї-інтернаті, на стадіоні. Що вже казати про ремонти доріг, впорядкування вулиць... Місто не просто причепурилось, а стало привабливим, зручним і комфортним для життя. Його не просто люблять. Ним пишаються.

А в тому, що це справді так, можна пересвідчитись, перечитавши цікаву рукописну книжку. Автором її міг стати кожен, висловивши свої побажання рідному місту або просто освідчитись йому в своїх почуттях. Але перш ніж це зробити, треба було поставити ще один підпис, вишиваний, на прапорі міста.

Розпочалось все з того, що міський голова видав розпорядження про те, що прапор Славути має бути виготовлений руками його мешканців. Спочатку два роки тому депутати затвердили малиново-синьо-зелений триколор, на якому засяяло сонце життя, світла і пізнання. А вже після того унікальне полотно почали вишивати.

Цілий рік прапор переносили від колективу до колективу, виставляли на святкових вулицях, передавали із рук в руки, з родини в родину, аби кожен охочий зміг вишити на ньому кілька своїх хрестиків. У результаті дванадцять тисяч чоловік долучились до цієї роботи, і полотно було створено із майже двох мільйонів крихітних хрестиків.

— Це не просто єднало людей. Це наче долучило кожного до історії творення і рідного міста, і української держави, — переконаний міський голова.

На підтвердження цього всі, хто взяв участь в акції, отримали спеціальний сертифікат. Хтозна, можливо, через віки родини славутчан пишатимуться, що саме їхні предки брали участь у створенні міських реліквій. А в тому, що такою стане рукотворне знамено, можна не сумніватись.

За 375-річну історію міста багато поколінь доклали своєї праці і старань для того, щоб воно змогло пройти через всі випробування. Свою Славуту, сучасну, європейську, але сповнену щирим українським духом, творить нинішнє покоління. І воно може гордитись своєю працею.

 

Хмельницька область.