У неділю найголовніша газета області — «Волинь-нова» відзначатиме своє 70-річчя
В основному він присвячувався возз’єднанню українських земель. На ту пору в містах і селах ще навіть не встигли зняти тріумфальних воріт, біля яких волиняни з хлібом-сіллю, квітами й кошиками духмяних яблук і груш зустрічали своїх єдинокровних братів зі східних областей України. Незабаром газета отримала назву «Радянська Волинь» і виходила так аж до 1991 року. З перших номерів вона стала літописцем нашого краю. Будьмо щирі: не завжди об’єктивним. Бо в ній годі було знайти матеріали про численні репресії українських патріотів у довоєнні і повоєнні роки, про насильницьку колективізацію, навіть про, як тепер кажуть, прояви бандитизму. Опору загонів УПА ніби, не існувало. Гортаючи підшивки газети за 1946—1947 роки, ви не побачите жодного некролога партійних і радянських працівників, яких у ті часи чимало гинуло від рук упівців.
Але, попри всі цензурні застороги, «Радянська Волинь» дозволяла собі розповідати дещо більше і писати сміливіше, аніж інші періодичні видання області. Відтак і мала авторитет серед читачів. Наприкінці 1980-х років її тираж сягнув 220 тисяч, і це в області з трохи більш як мільйонним населенням!
Успіхи видання в ті роки пов’язували насамперед з її редактором, заслуженим журналістом України Полікарпом Шафетою, який чверть століття очолював редакційний колектив. Сміливішої, відвертішої, професійнішої обласної газети на той час у республіці не було. Не випадково її редактору часто діставалося на горіхи від тодішніх партійних бонз. Це не минулося безслідно. Зранене серце журналіста-бійця зупинилося на 61-му році життя.
На щастя, у колективі знайшлася людина, яка зуміла продовжити добрі традиції «Волині». Вже 13 років усе добре, що робиться редакційним колективом, ми пов’язуємо з ім’ям колись безіменного заступника Полікарпа Шафети, а тепер редактора — заслуженого журналіста України Степана Сачука. Це завдяки йому газета витримує шалений тиск сучасних демократів, які хотіли б зробити її рупором провладних партій, своєю безсоромною служницею, не піддається вона і спокусам сучасних скоробагатьків, які вже прибрали до рук більшість видань України.
Газета не зраджує принципів чесної журналістики, їй, як і раніше, вірять люди. Тричі на тиждень, накладом майже 70 тисяч, «Волинь-нова» приходить у наш дім. Гортаючи її сторінки, читач дізнається про економіку краю, його природу, історію, людей. Однією з найцікавіших, а тому й найживучіших, є рубрика «Думки вголос», де люди висловлюють свої судження з найболючіших проблем життя краю, пропонують, що слід зробити, щоб наші будні були наповненні достойними справами.
Сила редакційного колективу «Волині-нової» — її талановиті журналісти. В області добре знають імена безкомпромісного репортера Олександра Нагорного, невтомного борця за збереження «зеленої» Волині і дослідниці її хутірського життя Катерини Зубчук, письменника, публіциста, автора довготермінових прогнозів, а тому відомого всій Україні, Володимира Лиса, літописця злетів і падінь футбольного клубу «Волинь» Романа Флішаровського, поетеси, авторки розповідей про святині краю Валентини Штинько, захисниці всіх скривджених Євгенії Сомової і багатьох інших моїх талановитих колег. Всі вони мали добрих учителів.
Помітний слід в історії видання залишив її перший повоєнний редактор Юхим Лазебник, який згодом чимало зробив для розвитку нашої журналістської науки. В газеті в різні роки працювали відомі письменники Анатолій Дімаров, Микола Олійник, Михайло Білецький, Дмитро Цмокаленко, Вадим Симакович, Олександр Богачук, Петро Мах. Вже кілька років «Волинь-нова» — повнокольорова. Та навіть у ті роки, коли друкувалася одним кольором, газета не була сірою. Вона будила думку, збагачувала уяву, розширювала кругозір. Чимало волинян завдячують їй своєю чіткою громадянською позицією. Попри свій солідний вік, «Волинь-нова» і сьогодні залишається флагманом журналістики краю. Тож так тримати, дорогі колеги! З ювілеєм вас від усього серця вітає колектив парламентської газети «Голос України»! Великих тиражів вам і вдячних читачів!
На знімку: краєзнавець з Луцька Володимир Гаврилюк віднайшов і передав редакції єдиний збережений в області примірник газети «Вільна праця».
Фото автора.
