Онкологія навпомацки

Кожен громадянин, проживши день, будує плани на наступний, потім на місяць, рік; підприємство складає стратегію розвитку; держава приймає бюджет на кожен рік, лише у сфері онкології повний безлад, оскільки галузь уже третій рік існує без Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями. Дивним є те, що ніхто на це не звертає уваги: ні Міністерство охорони здоров’я, ні контролюючі органи, ні навіть громадські організації, які це повинно хвилювати.

Спонуканням до такої критики стали результати проведення Рахунковою палатою аудита ефективності використання коштів держбюджету на профілактику і лікування онкологічних захворювань. До того ж не менше здивування і навіть обурення викликала сама програма, яка 04.06.2009 р. у терміновому порядку була подана на затвердження до Верховної Ради України. Чому здивування та обурення? Тому що 20 сторінок заходів і завдань, які повинні бути виконані та профінансовані на підставі Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями складаються практично з пустих клітинок.

Але про все по порядку.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я» від 06.12.2005 р. було доручено до 15 травня 2006 року розробити та внести на розгляд парламенту Загальнодержавну програму боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007—2016 роки. До того ж Розпорядженням КМУ від 10.06.2006 р. було схвалено концепцію цієї програми, але нічого не було зроблено, оскільки Президент та уряд, напевно, втратили свою авторитетність, щоб на них звертали увагу відповідальні посадові особи Міністерства охорони здоров’я України.

Вочевидь здається, що на початку каденції нового Президента його змогли запевнити про необхідність реформування медичної галузі, зокрема онкології, але на той час не знали, як це зробити в реалії, окрім як забрати Інститут онкології в Академії медичних наук і передати МОЗ України, що дуже вдало зробила Прем’єр-міністр. А тепер, наприкінці терміну повноважень глави держави і прем’єра, їхні колишні прибічники вже не звертають на них уваги та намагаються лише робити вигляд бурхливої діяльності. Напевно, головним завданням для них було перевести до себе фінансові потоки, а для більшої впевненості у безкарності своїх дій використали у цій схемі дочку Президента як голову координаційної ради при створенні (перейменуванні) Національно інституту раку та зятя Президента як члена спостережної ради цього ж інституту.

Про зловживання дає ґрунтовні підстави говорити перевірка Рахунковою палатою ефективності використання коштів держбюджету на профілактику і лікування онкологічних захворювань:

«Понад 401 мільйон гривень, виділених Міністерству на придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення та обладнання у 2008—2009 роках, використано неефективно, з порушенням чинного законодавства та не за цільовим призначенням. Зокрема, на 26,6 мільйона гривень Міністерство придбало лікарські засоби, які не включено до стандартів лікування, затверджених самим МОЗ.

Аудитом встановлено, що у 2008 та 2009 роках Міністерство централізовано придбало лікарські препарати за цінами, що перевищують ринкові. Це призвело до неефективного використання 15,8 мільйона гривень».

Це ж як потрібно розуміти? Що громадян лікують невідомо як і чим? Звідки беруться ці ліки, хто їх продає і за якою ціною? Хто прикриває ці схеми? І скільки людей померли від такого лікування? Вважаю, що нам доцільно отримати відповіді на ці та інші важливі запитання від Генеральної прокуратури України!

Також хочеться запитати, де ефект від реформування онкологічної служби, про який активно доводили чиновники МОЗ України тоді, коли забрали Інститут онкології у 2007 році в Академії медичних наук України? Про реформаторські ідеї лікування міністерських чиновників за останні два роки яскраво свідчать ті само висновки Рахункової палати:

«Щороку помирають близько 90 тисяч осіб, із них 35 відсотків — працездатного віку. Смертність від онкозахворювань становить 12 відсотків загальної смертності від хвороб в Україні, поступаючись лише наслідкам серцево-судинних захворювань.

На подолання проблем, пов’язаних з онкологічними захворюваннями, МОЗ витрачає щорічно близько 300 мільйонів гривень коштів державного бюджету. Проте позитивних тенденцій щодо зменшення кількості хворих, раннього виявлення онкозахворювань та зниження рівня смертності не досягається».

І знову виникають запитання стосовно відповідальності за таке горе-реформування. Профільне міністерство звело свої обов’язки лише до закупівель медичних препаратів замість того, щоб досягати передбачених законодавством та державними програмами результативних показників у цій сфері медицини. Але ж про що ми говоримо? Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями вже третій рік немає. На що орієнтуватися, на які показники, як лікувати, які критерії застосовувати та що впроваджувати, якщо ні міністр охорони здоров’я, ні головний позаштатний спеціаліст МОЗ з клінічної онкології не знають, які завдання поставлено на наступний день, місяць чи рік. Більше того, навіть програму якісно написати не можуть, про що також зазначає Рахункова палата: «Через непослідовність дій Міністерства переважну більшість невиконаних завдань, визначених попередніми державними програмами, до проекту нової програми не включено».

Та це, напевно, і не дивно, оскільки в міністерства така онкологічна служба, яка не знає, скільки в державі онкохворих людей, тому що в поданій у червні поточного року Програмі боротьби з онкозахворюваннями записана цифра 860 тисяч хворих, а Рахункова палата під час перевірки встановила, що лише «у 2008 році на обліку перебували близько 1 мільйона осіб з онкозахворюваннями». Це за того, що кожного року виявляють додатково майже 152—158 тисяч хворих, а помирають близько 90 тисяч осіб. Ґрунтуючись на поданій міністерством програмі, можна зробити два висновки: 1) смертність в онкології катастрофічно зростає, оскільки з підрахунків випливає, що за рік померли близько 140 тисяч осіб, і міністерство та профільний у цій галузі Національний інститут раку не контролюють ситуацію, або 2) міністерство та інститут на знають реального стану захворюваності та роботи онкослужби, оскільки з підрахунків випливає, що станом на червень хворих налічується близько 1 мільйона 65 тисяч осіб.

Це яскраво підтверджує та-таки подана Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями до 2016 року, в якій навіть уже не зазначають, з якого року розпочнеться її реалізація. У додатках, де викладено 38 заходів до неї з подолання захворюваності, які передбачається виконати до 2016 року, фінансування проставлено лише проти 9 заходів. Це означає, що інші 29 виконуватись не будуть, а майже 3 мільярди 800 тисяч гривень буде використано невідомо як і куди!

До речі, про це також зазначає Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України, надаючи висновок на проект закону про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями до 2016 року (реєстр. №4506):

«Так, згідно з Законом України «Про державні цільові програми» проект державної цільової програми повинен містити перелік заходів з визначенням виконавців, строків виконання (в цілому і поетапно), обсягів та джерел фінансування (з розбивкою за роками) (абз. 5 ч. 2 ст. 9). Проте в тексті додатку до цієї Програми відсутні дані щодо обсягів фінансування окремих заходів».

Читаючи цей документ, легше сказати що в ньому є, ніж перелічити чого у ньому не вистачає. Такої безвідповідальності перед суспільством в діяльності у сфері онкології ще не було в її історії. Також доречно сказати про неповагу до Верховної Ради України з тих міркувань, що вносяться документи про виділення 3,8 мільярда гривень з пустими клітинками без розпису, куди ці гроші мають піти, та загальними формулюваннями, що за них проводитимуть.

На це також звернуло увагу Головне науково-експертне управління, висловлюючи у висновку свої зауваження такого змісту: «Деяким положенням Програми та додатку до неї властивий занадто загальний характер (наприклад, «удосконалення системи психологічної підтримки онкологічно хворих та членів їх сімей» (підп. 12 п. 2 додатку).

Окрім того, до законопроекту мають бути додані обґрунтовані розрахунки та пропозиції стосовно видатків, які належить скоротити, або ж додаткових доходів, необхідних для фінансування запланованих на 2009 рік поточних видатків бюджету (підп. 8, підп. 13 п. 2, додатку), як це вимагається нормами абз. 1 п. 2 ст. 27 Бюджетного кодексу України».

Звичайно, в цій статті не перелічиш усіх недоліків, але хочу звернути увагу ще на одне. На мою думку, небезпечне положення програми такого формулювання: «...створити систему медичної, соціальної, психологічної та санаторно-курортної реабілітації хворих на злоякісні новоутворення шляхом перепрофілювання існуючих закладів охорони здоров’я».

Як здійснюватимуть перепрофілювання «розумні голови» міністерства в «існуючих закладах охорони здоров’я», коли сьогодні в самих цих закладів не вистачає ліжко-місць для хворих? І які заклади мають на увазі автори цієї програми? Можливо, в дитячих лікарень, як колись у «Охматдиту», можуть спробувати забрати приміщення для надання психологічної реабілітації онкохворим чи санаторій заберуть у спинальників і віддадуть для проведення медичної і соціальної реабілітації хворим на злоякісні пухлини.

Також доцільно взяти до уваги критику медиків, професорів, докторів медичних наук, які висловлюють здивування, що програмою передбачається зниження смертності від злоякісних утворень на 5 відсотків лише деяких локалізацій — раку молочної залози, шийки матки, передміхурової залози. Чому відсутні заходи з боротьби з поширеними захворюваннями на рак легенів, шлунка, шкіри, прямої кишки?

До того ж незрозумілий пункт стосовно утворення постійної діючої комісії з числа провідних фахівців з питань стандартизації методів діагностики та лікування злоякісних новоутворень. Адже така комісія створена у 2006 році, і новим наказом міністра №528/57 від 21.07.2009 р. внесено зміни до її складу. Це має бути нова комісія? Що, міністр з головним онкологом забули про стару?

Дивним також є те, що ініціатори програми пропонують забезпечити заклади охорони здоров’я лише діагностичною апаратурою (радіологічним, рентгенологічним, ендоскопічним обладнанням). Чому відсутня пропозиція з придбання апаратури для лікування онкозахворювань?

Що означає пункт: «...удосконалити систему психологічної підтримки онкологічних хворих та членів їх сімей», якщо на сьогодні в Україні немає такої системи. Як можна вдосконалити те, чого немає? Автори програми, напевно, хочуть прибрати до рук результати роботи волонтерських організацій, які працюють з хворими безкоштовно, збирають для них пожертви тощо.

Також невідомо, яким шляхом хочуть удосконалити в Інституті раку систему реєстрації хворих на рак, якщо чинна з 1996 року система Канцер-реєстру не тільки найвдаліша на теренах України та СНГ, а й не поступається європейським аналогам. Інша річ, що нею не вміє користуватись нинішнє керівництво інституту і довело там все до «ручки».

Одне слово, запитань більше, ніж відповідей, однак найголовніше те, що розробники цього законопроекту і програми не знають, як на них відповісти. А люди не знають, що їм робити і де лікуватись, і чи не буде завтра смертність зашкалювати від виконання такої горе-програми, яка буде боротьбою не проти онкозахворювань, а боротьбою проти життя людей разом з препаратами, які не внесено до стандартів лікування МОЗ, про що вказала Рахункова палата.

А відповідь на ці запитання пропоную таку: звільнити відповідальних осіб Міністерства охорони здоров’я України, які не забезпечили виконання указу Президента України та розпорядження Кабінету Міністрів, допустили зловживання службовим становищем, розтрату державних коштів, грубі порушення у фінансовій сфері, та притягнути їх до кримінальної відповідальності.

Хочу сподіватися, що Президент України, Кабінет Міністрів, МОЗ, Генеральна прокуратура відреагують на цю статтю, яка адресована передусім до них, та вживуть заходів невідкладного реагування.

А якщо в черговий раз це буде знехтувано, то є чудова нагода апелювати до людей напередодні виборчої кампанії та розповісти, що для них робить сьогоднішня влада, чому медицина безсильна, а ліки занадто дорогі.