Сімейні реліквії Конончуків

— Цей комплекс, у який входять маслобойка і сепаратор, — наша родовідна реліквія, — розповідає Віра Конончук. — Переходить вона як придане з покоління у покоління. Мені, наприклад, дісталася від свекра. Йому у свою чергу передав дід, який розказував, що у його господарстві цей комплекс з’явився ще за панської Польщі, десь на початку 30-х років минулого століття. З дідових слів, маслобойку та сепаратора купив його батько на Дубенському ярмарку на початку ХХ століття. Отже, виходить, що механізмам швейцарського виробництва приблизно сотня років.

Попри такий вік, вони справні і слугують Конончукам краще від теперішніх подібних апаратів. Наприклад, п’ять кілограмів масла на маслобойці можна збити всього за 15 хвилин. А сметану можна отримати, яку хочеш. Для цього у сепараторі є різні швидкості, хоча крутити ручкою доводиться однаково.

— Саме цю особливість — ручний привід — дехто вважає у наш час недоліком, — продовжує Віра Конончук. — Але нам ця робота труднощів не приносить. Навпаки, часом навіть хочеться покрутити сепаратора чи маслобойку. А переробляти є що — молоко маємо від двох корів. Раніше сметану, масло, сир вивозили на ринок. Зараз заготівельникам більше здаємо безпосередньо молоко. Але тим не менше — час від часу користуємося отим старовинним комплексом, з якого (як на мене) сметана та масло навіть смачніші від куплених продуктів. Заодно дивує придатність цих механізмів — уже сотня років, а вони працюють, як нові. Не впевнена, що сучасні сепаратори та маслобойки стільки часу витримають без поломок.

Зрештою, на цих двох апаратах перелік незвичних і водночас ходових старовинних речей у господарстві Конончуків не закінчується. Є тут ще одне диво — швейна машинка «Сінгер», яка, як заявляє господиня, просто «незрівнянна» у шитті валянок.

— Цю машинку мої родичі-попередники купили у 1931 році на ярмарку, — продовжує Віра Степанівна, — тоді, між іншим, у них був вибір «Зінгер» чи «Сінгер». Вибрали другу модель, бо у неї, мовляв, міцніша голка. Підтверджую: голки справді були надміцними. Окремі з них ще й досі цілими залишилися. А дістався мені «Сінгер» від свекра. Він був гарним кравцем і частину своїх професійних секретів передав мені. Коли настає зима, моє основне заняття — шиття валянок. За зиму виготовляю до сотні пар. Більше половини села у моїх валянках ходить. Мені від цього, звичайно, приємно. А разом з тим приємно, що 78-річний «Сінгер» не підводить, надійно працює.

Довговічність цієї машинки, як і сепаратора, і маслобойки, очевидно, забезпечується тим, що вони потрапляли у майстровиті й бережливі руки. Крім того, звичайно ж, наші попередники уміли робити по-справжньому надійні апарати.

Рівненська область.