Підстанції безгосподарності та мережі нещастя

З ними спільно ведуть боротьбу різні спеціальні служби і відомства. Зокрема, Держгірпромнагляду і обленерго. Однак люди продовжують гинути щороку від необережних або навмисних втручань у роботу обладнання та мереж підприємств електроенергетичної галузі. Особливо ситуація загострюється з початком літніх канікул, коли незайняті діти починають шукати найдоступніші види кишенькового прибутку, зокрема, за рахунок викрадення та збуту в металобрухт бездоглядних електродротів та частин силових трансформаторів. Наприклад, тільки за липень минулого року, коли вирували шквальні вітри і зливи і в багатьох населених пунктах України були повалені опори електроліній, унаслідок необережного доторкання до обірваних негодою дротів загинуло двадцять осіб, серед яких дев’ять дітей.

За даними служби з охорони праці ВАТ «Кіровоградобленерго», на Кіровоградщині торік діти не постраждали. На щастя. Але не обійшлося від враження струмом дорослих. Знімаючи електродріт, смертельно травмувався житель села Гайового Олександрійського району. При самовільному, на прохання сусідів, підключенні внутрішньої електропроводки до зовнішньої електромережі високої напруги у місті Знам’янка загинув слюсар вагонного депо залізничної станції.

Більшість випадків смертельного травматизму попередніх років виникало від самочинних, зловмисних дій так званих «металістів» різного віку. Одні вдаються до незаконного бізнесу заради наживи, інші, доведені до зубожіння, користуються усім, що саме потрапляє під руки (чи під ноги), щоб вижити. Про це свідчить жахливий випадок, що стався у 2007 році поблизу комплектної трансформаторної станції Устинівського району електромереж. З’ясовуючи причину відсутності напруги на трансформаторі, бригада працівників виявила на узбіччі дороги нерухоме тіло літньої жінки, а в її руці — затиснуто кінець зірваного електродроту. Жінка, помітивши обірваний птахами ізолятор, вирішила розжитися шматком дроту, але не врахувала, що інший його кінець знаходився під небезпечною для життя напругою — 0,4 кВ.

Як зазначає начальник державної інспекції територіального управління Держгірпромнагляду у Кіровоградській області Олег Гриб, в ході перевірок, здійснених посадовими особами теруправління спільно з ВАТ «Кіровоградобленерго», за минулий рік виявлено 20 безгоспних підстанцій. Тринадцять із них, за приписами Держгірпромнагляду, енергетики прийняли на баланс. Ще сім з різних проблемних причин залишилися безгоспними. Це підстанції об’єктів обслуговування населення, кинутих напризволяще внаслідок занепаду культурних і соціально-побутових комплексів. Таких, як будинки побуту, дитячі садки, кінотеатри та магазини.

Та виявляється, щоб поставити на баланс трансформаторну підстанцію, доводиться докласти чимало зусиль. Наприклад, епопея з передачею підстанції, що розташована на території школи в селі Пишному Долинського району, тривала більше року. Врешті, торік виконком сільської ради таки уклав угоду про передачу її на баланс енергопідприємства. Енергетики тимчасово відновили роботу установки, але вона потребує капітального ремонту, виділення коштів на який заплановано тільки поточного року.

У першу чергу процес приймання і передавання безгоспних енергооб’єктів і мереж гальмується через невідлагоджений механізм нормативно-правої бази. Необхідно чітко розмежувати права та обов’язки сторін та скоротити терміни укладання спільної угоди. Процедура переведення безгоспних, транзитних електроустановок на баланс енергопостачальних підприємств далеко непроста. У разі відсутності власника тієї чи іншої трансформаторної підстанції або електромережі, місцева (районна, міська або сільська) рада, зобов’язана розмістити у місцевих засобах масової інформації звернення до того суб’єкта, який на законних підставах претендує на вказану власність, щоб дізнатися про підтвердження власності чи відмови від неї. З часу офіційного звернення повинен минути один рік. За відсутності власника орган місцевого самоврядування приймає рішення про поставлення енергооб’єкта на баланс місцевої ради. А вже потім виходить з ініціативою про укладання угоди про передання об’єкта на баланс енергопостачального підприємства. Тим часом... навіть уявити страшно, скільки лиха можуть принести бездоглядні електроустановки або мережі, допоки протягом року місцеві органи влади ведуть пошуки попереднього власника (якщо такий взагалі існує). Тим паче, якщо, наприклад, неофіційно всім відомо, що колишній міжколгоспбуд вже років двадцять як розпався, а його керівники, скажімо, списавши законним шляхом колективне майно, займаються десь фермерським господарством.

За даними технічної дирекції «Кіровоградобленерго», у лютому цього року на баланс підприємства прийнято 37 енергооб’єктів. На черзі прийняття ще шістнадцяти. Поки процедури здійсняться, як правило, в кращому разі від розкомплектованої «металістами» трансформаторної підстанції майже нічого не залишається. А в гіршому — постраждають або загинуть люди.

Ще у 2006 році Міністерство палива та енергетики України направило листа головам обласних державних адміністрацій, іншим місцевим виконавчим органам державної влади та органам місцевого самоврядування, з переліком заходів, спрямованих на посилення контролю за електромережами та енергооб’єктами, які обслуговують енергопостачальні підприємства, і попередженням про недопустимість експлуатації безгосподарних об’єктів. Цей лист, за словами працівників Держгірпромнагляду, на керівників місцевої влади істотного враження не справив, бо не мав під собою юридичних підстав. Тому, щоб хоч якось боротися з енергонебезпечною бездоглядністю, впливати на керівників місцевої влади та забезпечувати тимчасовий порядок, інспектори державного нагляду, використовуючи свої повноваження, відмикають бездоглядні підстанції від мережі енергопостачання. Наскільки довготривалою може бути така «тимчасовість», не знає ніхто. Адже здійснювати несанкціоноване підключення таких підстанцій беруться і місцеві електромонтери, і зовсім сторонні особи.

Чи не найбільшим спірним питанням є «всиновлення» електрокабельних мереж у містах. Тривалий час вони були на балансах ЖЕКів та КРЕПів, але кожен новий керівник комунального підприємства щоразу вперто відхрещується від права на спадок занедбаного енергогосподарства. Це й зрозуміло, адже прямого зиску воно не дає. Навпаки, з ним сама морока. Рано чи пізно під час проведення яких-небудь неузгоджених робіт свідомо чи несвідомо обірвуть кабель, чи його вкрадуть зловмисники...

Часто про енергооб’єкти просто забувають. Один такий «загубився» в одній із шкіл Голованівського району. Під час перевірки стану електробезпеки інспектор звернув увагу директора школи на вкрай незадовільний технічний стан трансформаторної підстанції, що знаходилася на території навчального закладу. Але виявилося, що на балансі школи вона не перебуває. Кілька років тому після передачі в експлуатацію об’єктів новоспорудженої школи, бухгалтер забув поставити цілісний майновий енергетичний комплекс з підстанцією та електрокабелями на обліковий баланс. Не спромоглися поцікавитися станом фактично кинутої напризволяще аварійної електроустановки на шкільній території і в районному відділі освіти. А біля неї часто гралися діти. Кілька майже подібних випадків, які довелося терміново виправляти, виявлено і в сусідніх районах області.