До корпункту «Голосу України» в Кам’янці-Подільському в розпал канікул надійшов сигнал: в закладі очікуються вибори керівника, а обстановка стає напруженою.

Дехто з членів колективу навіть не міг втямити, що буде далі... Під час розмови з працівниками зрозуміла, що є і задоволені, і ні роботою в. о. директора медичного училища Белявського. Загалом, як і в будь-якому колективі.
У день виборів біля входу в медучилище стояла черга. Працівники хотіли пройти всередину, але їх примусили діставати паспорти. У колективі, що налічує сотню чоловік, усі один одного знають, бо працюють тут десятиліттями. «Навіщо ця комедія? — обурювалися люди. — Досить було стола реєстрації». Ще більше розізлили їх двоє невідомих, які загородили прохід. «А ви самі хто такі? Покажіть ваші документи!» — вимагали в них кілька чоловік. Нарешті комусь вдалося викликати в. о. директора, намагалися з’ясувати, що спонукало до такої охорони. Прізвищ тих, хто її сумлінно ніс, так і не дізналися. Перешкода біля дверей, вочевидь, зіпсувала настрій багатьом виборцям. А питання, що ж за люди блокували вхід у заклад, так і залишилося відкритим.
Загалом самі збори колективу проходили демократично. Ніхто нікому рота не затикав. Усім дали висловитися. Хіба що присутні відправили за двері пацієнтку Василя Белявського, а ще народ трохи пошумів через відсутність підсилювальної апаратури, яку все-таки підключили, щоб усім усе було чути. Вибори відбувалися під куполом колишньої лікарняної церкви, яка в радянський час стала актовим залом. Тож очікувалася максимальна толерантність та чесність не тільки від кандидатів, а й усіх, хто просив слова. Конкурс на заміщення посади оголосила Хмельницька облрада, оскільки училище є її комунальною власністю. Її представник Олександр Шевчук поінформував: «Надійшло дві заяви, і обидва кандидати відповідають усім вимогам». Після представлення претендентів «з боку» Василя Белявського виступили Олег Гаврилюк, директор вищого ПТУ №25 міста Хмельницького, та екс-директор Хмельницького медучилища Павло Тимочков. Останній закликав не обманутися щодо обіцянок кандидатів та зауважив, що вибори директора в Хмельницькому медичному училищі вже двічі закінчувалися судами, і розповів притчу про ведмедя, який абсолютно не створений для катання на ковзанах, хоч циркачі й умудряються видресирувати звіра. Але чи варто витрачати час на навчання? — запитував промовець. До чого була ця байка, люди в залі, як на мене, зрозуміли, тож гість явно лукавив, що нікого не підтримує. З двох кандидатів досвідченим у педагогічній роботі був Белявський, інший претендент — Олег Купчик — практик і займається науковою роботою.
Василь Белявський справді має багато досягнень, досвіду викладача й лікаря, які докладно описані в доданій до кандидатської заяви характеристиці. З 1988 року викладав у Хмельницькому медучилищі, 1999-го призначений на посаду завідувача структурного підрозділу. Володіє основами сучасних освітніх технологій. У 2006 році став спеціалістом вищої категорії. Зазначали: йому чимало вдалося зробити і за рік виконання обов’язків як господарнику, і рада-власник, як ніколи, активно підтримувала училище матеріально.
Присутні мали можливість поставити запитання обом кандидатам. «Що таке бінарна лекція?» — «екзаменували» Олега Купчика. «А це правда, що ви набрали два голоси, коли балотувалися директором Хмельницького медучилища?» — запитували Белявського. Що ж, і дискусія, і гострі питання, і можливість відверто висловити свою думку — то ознаки демократії. Члени колективу у виступах не раз підкреслювали, що великим позитивом для навчальних закладів є можливість обрати собі керівника самим, без тиску, без нав’язувань.
Інший кандидат — Олег Купчик — виявився випускником цього ж училища. «Купчик був чудовим студентом, як і його група, на голову вищими від інших», — звучало з вуст його колишніх викладачів. «Я завдячую своїми досягненнями саме училищу, усьому, що заклали в мене тут, і тепер маю шанс віддячити закладу гарною працею, виведенням училища в передові, отриманням статусу коледжу», — заявив Олег Купчик. До сьогодні він керує міжрайонним ЛОР-відділенням, захистив кандидатську дисертацію, працює над докторською. Вислухавши програму Белявського, свою, поширену заздалегідь, колишній випускник коментувати не став, а сказав, що вважає за найкраще узгодити кожен пункт з колективом, щоб не допустити прорахунків, оскільки й справді не має досвіду керівництва освітнім закладом. Зате багато років очолює колектив медиків-практиків і вважає, що кожен керівник має бути не лише фахівцем, а сучасним високоефективним менеджером. Купчика представляли випускник цього самого училища Віктор Польовий, декан, доктор наук Буковинського медуніверситету, а також професор Хмельницького університету управління та права, проректор з наукової роботи Стефанчук, голова депутатської комісії Дунаєвецької райради Панасевич.
І ось голоси підрахували. 59 членів колективу віддали свої голоси Олегу Купчику, 32 — Василю Белявському. Результат оголосили і затвердили. Обоє розписалися під протоколами. Збори закрили.
У дворі училища люди ділилися враженнями. І раптом переможець виборів, Польовий та ще кілька чоловік повернулися вже з вулиці, поспішили назад, в училище. Ми побачили виконуючого обов’язки, в руках він тримав жмут бюлетенів, що розгорнулися віялом, мов хвіст. Утім, він запевняв, що не попсував їх. Мовляв, захотів перерахувати. Але ж це можна було зробити на зборах! Гуртом ледве вмовили повернути документи, передаючи їх голові комісії. Відтак, комісія ще раз перерахувала бюлетені, впевнилася, що вони не зіпсовані, опечатала для передачі в архів закладу. Картина з «хвостом» видавалася б смішною, якби не було сумно... Адже подію оточення сприйняло як намагання Белявського вплинути на результати виборів, хоча він запевняв, що не мав такого й в думках. Це сталося в освітньому закладі. Хто-хто, а молодь не стерпить фальші.