У Чернівцях збурилися вболівальники спортивного клубу «Будівельник-Буковина», який виборює перше місце у Суперлізі вітчизняного волейболу. Приводом для стихійного мітингу вболівальників клубу став той факт, що від гри усунуто ключового гравця Ігоря Антонюка. Причиною його неявки на останні вирішальні ігри стали не чвари з начальником команди або неузгодженість фінансових питань із керівництвом.
Зовсім ні. І перші, і другі на Антонюка дмухають і леліють його як основну свою надію на золоті медалі. Умови у популярному вже не тільки на Буковині волейбольному клубі, створені для волейболіста, чудові. Мікроклімат у команді теж добрий. То чому ж Антонюк перестав грати за «Будівельник»?
Поінформовані особи з числа вболівальників справді робітничого клубу, який було зорганізовано на виробничій основі при Чернівецькому цегельному заводі №3, вважають, що демарш Антонюка замовили конкуренти. А саме — президент волейбольного клубу «Локомотив» (Харків), який теж виборює пальму першості. Люди, які зібралися з транспарантами біля спортивного залу, переконані, що такі методи, коли клуб-суперник, особливо багатший за конкурента, може «зацікавити» гравця чужої команди перестати виступати за неї, —часто вживані. Просто перейти у «Локомотив» (Харків) зв’язаний контрактом №6 від 30 липня 2007 року Антонюк Ігор Борисович не може, але усунутися від подальших виступів, приміром, за більшу винагороду — може. Чернівецькі вболівальники переконані, що у нашому випадку також має місце фінансова оборудка.
— У Чернівцях пройшло становлення Антонюка, тут він набрав досвіду й майстерності. Шкода, — зітхає начальник команди Петро Раца, — що ми йому не прищепили моральних якостей.
За короткий час клуб «Будівельник-Буковина» став улюбленцем чернівецьких шанувальників спорту, особливо дітей, які вчаться на наочному прикладі місцевих майстрів волейболу. А тому для спортивної громадськості є прикрим той факт, що у цьому виді спорту діють такі вовчі закони. Вболівальники вважають, що з моральними якостями у цьому сенсі не все в порядку і в голови федерації волейболу України Володимира Туровського, який на подібні брудні оборудки дивиться крізь пальці.
Є чимало запитань і до президента волейбольного клубу «Локомотив» (Харків) Євгена Щербини. Його команда є заможним грандом вітчизняного волейболу, і ніхто не забороняє йому формувати склад із висококласних гравців. Прямо звинуватити його у мутній історії з Антонюком важко, але ті, хто знає настрої і методи цього волейбольного функціонера, переконані: Антонюка у мішку не втаїш.
Президент чернівецького клубу Василь Ватаманюк, він же директор Чернівецького цегельного заводу №3, від оцінок і коментарів утримується. Василь Ананійович відомий як людина порядна і толерантна, а тому, зрозуміло, бруднити свою репутацію у дешевих позамайданчикових розбірках він не хоче.
— Шкода тільки, — каже цей досвідчений чоловік, —що стільки зусиль піде на марно. Що молодь, яка так полюбила волейбол у Чернівцях, вже отримала такий урок брудного спорту. Місія волейболу, як і кожного масового виду спорту, — виховна, головне наше завдання забрати підлітків з вулиці, а тут вони знову бачать, що і в спорті діють закони темного підворіття.
Петро Раца додає, що чернівецький клуб не має жодних заперечень, щоб Ігор Антонюк виступав у єврокубках за «Локомотив», бо коли йдеться про честь держави, власні амбіції нічого не важать. Але навіщо перетворювати внутрішній чемпіонат на гру одного актора і одного глядача в особі головного тренера «Локомотива»? «Що мені як начальнику команди сказати вболівальникам, котрі зібралися тут, щоб отримати від нас відповідь, де подівся Антонюк? Офіційного пояснення я не маю».
Але хтось же повинен розібратися, куди він пропав. Може, генерал Пукач знає?
Чернівці.
