Серце-дзеркальце, кажи!

Хто б сумнівався, що на порозі президентських виборів запропонований урядом до розгляду проект держбюджету-2010 не критикуватиме хіба що лінивий! Підстав задосить. По-перше, законодавчо закріплені в минулому на хвилі революційного і економічного піднесення соціальні стандарти апріорі недосяжні. По-друге, поліпшення життєвого рівня не на словах, а на ділі неможливе без докорінного покращення міжбюджетних відносин. По-третє, макропрогнози спираються на невизначений номінальний розмір ВВП, хоч очевидно, що до трильйона гривень цього року він не дотягне (так само — на неузгоджені ціни на природний газ і хистке значення валютного курсу). По-четверте, на тлі згортання промислового розвитку цього року будь-який проект держбюджету на наступний рік матиме вигляд прогресивного. По-п’яте, критикувати, навіть якщо не хотілося, було треба — вимагали партійна дисципліна і правила передвиборного жанру, а ще муляло бажання осадити гонористу прем’єрку. Звідси — низка геть дилетантських закидів — про зростання грошової бази, нібито не забезпечене емісією, про популістський характер проекту держбюджету або 12-відсотковий дефіцит держбюджету цього року і таке інше. Звідси і стійка підозра у спостерігачів, що Юлія Тимошенко промовляла в «Українському домі» перед зацікавленою аудиторією, наче перед чарівним люстерком. Звідси ж і її погроза «дати хід» держбюджету-2010 постановою Кабміну. Усього цього нема і не відбудеться, реалії свідчать про інше.

Пасивність уряду не відповідає класичним антикризовим заходам, але проект держбюджету — крок до класики. Це стосується і розміру його дефіциту, до чого вдаються інші країни, і акценту на інвестиційні видатки (на розвиток космічної, сировинної галузей, реформи вугільного і житлово-комунального секторів, енергозберігаючих технологій тощо), і конструктивного, на перший погляд, механізму перебудови міжбюджетних відносин. (Ці реформи можна оцінити тільки на практиці. Хоча чимало голів місцевих громад схвально про них відгукуються). Власне, і всі інші презентовані новації, як на мене, вже давно на часі. Але повірити в них до появи предметної експертизи — це майже те само, що повірити в любов з першого погляду. А ми вже не такі наївні.

Принаймні цієї осені ми стали помічати те, на що раніше не звертали уваги. Скажімо, стрибки валютного курсу залишають 80-120 відсотків річних прибутку на торгівлі грішми. Це так вони компенсують втрачене, адже державі не потрібні банки-банкрути, вони мають кредитувати і реальний сектор економіки, і нас, громадян. Недарма, як свідчить презентований держбюджет, Мінфін має на меті продовжити програму рекапіталізації банків і наступного року. Нагадаю, закладені на цей рік 44 мільярди гривень, як то кажуть, залишилися неосвоєні. Уряд витратив на фактичну націоналізацію банків і підтримку державних 12,124 мільярда гривень, тоді як не менше потребують банк «Надра» і Укрпромбанк. Продовжують зростати обсяги проблемних кредитів і збитки у банківській системі. Офіційний курс долара США наразі перетнув психологічний бар’єр у 8 гривень. Недовіра населення до банків унеможливлює будь-які добрі почуття до влади, на часі, як то кажуть, вдаватися до радикальних змін.

Глава Держфінпослуг Віктор Суслов запропонував підпорядкувати йому нагляд за діяльністю комерційних банків, відібравши цю функцію у Нацбанку. Він переконаний, що уряд і профільні комітети Верховної Ради підтримають відповідний законопроект, а в разі потреби — законодавці подолають вето Президента. В Нацбанку, звісно, таку ідею не привітали. І це зрозуміло. Можна уявити, чого, скажімо, наговорило б чарівне люстерко Віктору Івановичу, якби він поцікавився у нього про якість держнагляду за страховими, лізинговими, факторинговими компаніями або ломбардами. Нелітературних слів не бракувало б, тож чи варто ризикувати навіть таким-сяким контролем за комбанками? Очевидно, мантія мегарегулятора пасувала б главі Держфінпослуг, але тільки в очах Прем’єр-міністра, яка, схоже, вірить і в любов з першого погляду, і в розлучення з переділом повноважень Нацбанку.

Чи будемо жити краще наступного року? На це нам не відповіли, але можна уявити за прогнозним розміром дефіциту Пенсійного фонду. Надходження до нього мають скласти 160 мільярдів 643 мільйони 800 тисяч гривень, видатки — 177 мільярдів гривень. Але, звісно, можуть і не скласти. Або в разі меншої суми наявного залишку за підсумками цього року, або в разі зниження доходів платників, або в разі невиконання бюджетного розпису, про що змушує згадувати чи не найменший у світі дефіцит загальнонаціонального балансу, торжество необмежених пенсій і застосування в країні специфічних соціальних стандартів. Або в разі, якщо від проекту держбюджету, представленого в Українському домі, в парламенті не залишать каменя на камені. Авжеж. Іще треба, щоб парламент поновив роботу. А схвалений ним проект держбюджету підписав глава держави.

Наших курчат рахують не по осені, а по виборах.