Торгових центрів будують менше

Бум спорудження великих торговельних центрів припав на останні п’ять років. Протягом цього часу низка закладів торгівлі виросла насамперед на об’єктах збанкрутілих підприємств. Торгувати почали, зокрема, у колишніх цехах заводу «Термінал». Підприємцям дісталася також частина площі потужного у минулому заводу «Маяк». На всю торгують нині на місці колишнього електротехнічного заводу, де відкрили ринок. У корпусах колишнього підприємства «Хімпром» також вирує торгівля. Саме з цього приводу городяни дотепер продовжують висловлювати невдоволення. Мовляв, хіба можна корпуси заводів і фабрик віддавати під торгівлю?

Знайшлися земельні ділянки на території обласного центру й для зведення нових сучасних закладів торгівлі. Кожен з них вражає своїм розкішним дизайном, оздобленням. Такі торговельні центри нині прикрашають вулиці Козицького, Пирогова, 600-річчя Вінниці, Келецьку, проспект Юності. На Немирівському шосе виріс великий торговельний комплекс «Грош», на Барському шосе — «Фуршет». А на виїзді з Вінниці поруч із Хмельницьким шосе здалеку видно торговельні площі комплексу, що належить мережі магазинів «Метро». Ті, хто бував за кордоном, кажуть, що вони нічим не поступаються тамтешнім закладам торгівлі. Ще в минулому році магазини виростали, як гриби після дощу, і раптом...

За підсумками першого півріччя ц. р., як свідчать аналітичні дані міського управління економіки, у місті суттєво скоротили обсяги будівництва нових закладів торгівлі. Фахівці дають просте і зрозуміле пояснення такому факту. По-перше, для 400-тисячного міста вже цілком достатньо того, що збудовано. По-друге, на будівництві загалом негативно позначилася криза. По-третє, чимало нових об’єктів у незавершеному стані, їх власники чекають кращих часів, щоб, зрештою, закінчити роботи.

Незважаючи на це, товарообіг усе одно зріс майже на два відсотки. Однак у порівняльних цінах товарів реалізували менше. Протягом першої половини 2009 року в області продано товарів на загальну суму 5,7 мільярда гривень.

— Вінничани стали менше купувати не тільки побутової техніки, автомобілів, будівельних матеріалів, а й харчових продуктів, — каже начальник обласного управління економіки Андрій Гижко. — Питома вага продовольчих товарів у загальному товарообігу становить 35 відсотків. Тому найменше скорочення їх споживання одразу позначається на загальному результаті. Що особливо прикро, потерпають від цього найперше власні товаровиробники. Чому? Бо в нас один з найвищих показників споживання продукції вітчизняного виробництва.

Якщо будівництво торговельних об’єктів у регіоні скоротили, то число нових виробничих споруд, навпаки, зросло. Динаміка їх будівництва і введення в експлуатацію характеризуються такими цифрами: якщо протягом усього 2008 року збудували 27,2 тисячі квадратних метрів виробничих об’єктів, то тільки у першому півріччі ц. р. їх кількість обраховується цифрою 16,3 тисячі квадратних метрів. Протягом названого періоду у Вінниці «виросли» два цехи кондитерської фабрики, елеватор для зберігання насіння олійних культур олійно-жирового комбінату, з’явилися нові приміщення на підприємстві «АВІС». Ще більше розширило свої виробничі площі спільне україно-польське підприємство «Барлінек», основна продукція якого — паркетна дошка. Цех з виробництва гофрованої тари збудовано на підприємстві «Торгтехніка».

Відновити ту кількість заводів і фабрик, яку місто мало на початку здобуття державою незалежності, нереально, наголошують фахівці. До того ж, організатори сучасного виробництва уникають колишньої гігантоманії, уточнюють вони. Але це не зовсім так. Наприклад, згадане СП «Барлінек» розташоване приблизно на такій само площі, як колишні велетні індустрії — радіоламповий завод, завод «Термінал», деякі інші вінницькі підприємства. «Суть не в тому, яким за обсягами є одне чи друге підприємство, — продовжує Андрій Гижко. — Головне в іншому — збуті продукції. Якщо на неї є попит, можна розширювати виробництво доти, доки є можливість. Хоча й тут є певна доля ризику. Якщо з певних причин зникне попит, як тоді утримати велике підприємство?»

Згідно з програмою створення технологічних поясів, прийнятою в області, будівництво нових заводів і фабрик надалі зосереджуватимуть не в обласному центрі, а в районах області. Таким чином планують убити двох зайців. Використають робочу силу (в райцентрах, а також селах немало безробітних). Повернуться додому ті, хто в пошуках роботи приїздить до обласного центру чи шукає її в столиці, інших великих містах. По-друге, місцеві бюджети отримають додаткові кошти, які відраховуватимуть такі виробництва. Зрештою, це буде поштовхом до відродження життя малих райцентрів, створення у них відповідної інфраструктури.

Подібні плани втілюються не за день і не за рік. Тим часом заробляти на хліб людина повинна щодня. Тому не дивно, що переважна більшість тих, хто створює малі приватні підприємства, беруться за справу, яка дає можливість отримувати «живі» гроші, не замислюючись над організацією випуску однієї або другої продукції. 97 відсотків підприємств малого бізнесу є так чи інакше підприємствами торгівлі. Нічого дивуватися, що економіка області на третину складається саме з підприємств і закладів торгівлі.