Зберегли, примножили

Сьогодні восьми спеціальностей тут навчається близько двох тисяч студентів, половина з яких — іногородні.

Матеріально-технічна база, зрозуміло, потребує оновлення — прилади час від часу ремонтуються власними силами. Утім, деякі керівники столичних технічних закладів і такої техніки не зберегли. Інакше не просили б організувати практичні заняття для своїх учнів у КТЕП. Студенти його, до речі, навчальну практику проходять у рідних стінах, а технологічну і переддипломну — на підприємствах «Квазар», «Радіовимірювач», «Радар», «Генератор» тощо. Там вони демонструють свої вміння і здібності, а, значить, мають шанс отримати перше робоче місце.

Педагогічний колектив технікуму на чолі з його випускником директором Анатолієм Похресником сповідують класичну філософію виховання: передусім інтереси підопічних. Розуміють: батьки не завжди приділяють їм належної уваги (а вік ще той, перехідний). За душі вихованців наставники б’ються з вульгарною жорстокою вулицею, байдужими дорослими, капіталізацією життя-буття. Підлітки це розуміють і щиро дякують менторам не тільки на випускному вечорі. До технікуму не заростає стежка, якою йдуть до вчителів колишні учні.

Особливо багато їх у Марії Іванівни Євтушевської — «мами» відділення радіоелектроніки (на знімку вгорі).

Вона керує ним (сьогодні це 50 співробітників і 625 студентів) чверть століття. Після школи закінчила КТЕП і залишилась тут майстром. Потім очолила комсомольську організацію (на правах райкому), пізніше почала викладати. Педагогічний стаж — 38 років.

Ставиться вона до дітей з непоказною увагою і сердечністю, але коли треба — буває вимогливою і принциповою, кажуть студенти. Якщо «дружок» порушує правила, Марія Іванівна застосує такі заходи впливу, часто нетрадиційні, що бешкетник підкориться ще й дякуватиме. Утім, неслухів, які б цікавили службу в справах неповнолітніх, у технікумі ніколи не було.

За 25 останніх років Марія Іванівна та її колеги випустили близько трьох тисяч молодших спеціалістів, яких залюбки приймали на виробництво чи у ВНЗ.

...У кабінеті директора КТЕП я прочитав з любов’ю оформлену посвяту:

Анатолію Похреснику та його однодумцям є чим пишатися: «жизнь красиво прожили», віддаючи себе дітям.