Браво! Браво! Браво! Ці підбадьорливі і вдячні вигуки часто лунали позавчора у Національному палаці мистецтв «Україна» під час творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Полтавщини. Та чи не найчастіше — з вуст голови обласної адміністрації Валерія Асадчева. Як потім він мені зізнався — не для того, щоб викликати підтримку інших глядачів...
А почалося це свято ще задовго до його офіційного відкриття. Перед входом до палацу міцно тримав багатьох глядачів і перехожих своєю музикою і привабливим виглядом народний діючий духовий оркестр «Роксолана» Кременчуцького педагогічного училища імені А. С. Макаренка. Треба додати, що це повністю дівчачий оркестр. А в цей час у фойє палацу здіймали стелю, розсували стіни численні голосисті співаки...
Перед початком звіту відбулася, безперечно, приємна багатьом митцям краю офіційна частина. Заступник глави секретаріату Президента України Юрій Богуцький зачитав привітання учасникам звіту Віктора Ющенка та його указ про нагородження декількох працівників культури області державними нагородами і присвоєння багатьом різних мистецьких звань. Вручав нагороди голова Полтавської облдержадміністрації В. Асадчев.
На початку звіту пролунав величний «Гімн Полтавщини» у виконанні багатьох хорових колективів і ансамблів та в супроводі симфонічного оркестру Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя (диригент — заслужений артист України Віталій Скакун). А потім цей само оркестр зіграв увертюру М. Лисенка до опери «Тарас Бульба». Тільки вже управляв оркестром диригент — художній керівник академічного естрадно-симфонічного оркестру України праправнук М. Лисенка — Микола Віталійович Лисенко.
Численними і палкими оплесками дякували глядачі солісту Національної опери, народному артисту України, полтавчанину, внукові незабутнього Платона Майбороди Роману Майбороді за виконання арії Тараса Шевченка з опери «Тарас Шевченко» і всесвітньо відомої «Пісні про рушник» П. Майбороди і А. Малишка.
Після такого оперного співака, здавалося, ризиковано було організаторам концерту випускати на сцену викладача Полтавського музичного училища Руслана Христоченка з не менш відомими «Двома кольорами» О. Білаша і Д. Павличка. Та мої побоювання були марними...
Так само схвально сприйняли глядачі виступи інших співаків: артиста Полтавської обласної філармонії Ігоря Години, заслуженої артистки України Наталії Май та її доньок Олесі і Станіслави з Полтави та лауреата різних конкурсів, уродженки с. Хвощеве Шишацького району, студентки Київського інституту музики імені Р. Глієра. А коли на сцену вийшла юна Наталка Шинкаренко, учениця Градизької школи-інтернату імені О. Білаша Глобинського району, у залі палацу немов ожила Раїса Кириченко. Наталочка — послідовниця творчості цієї знаної співачки і манерою співу нагадує свою велику наставницю.
Мимоволі в мене виникає захоплення: звіт полтавчан — одні несподіванки й оригінальності. Так можна оцінити появу на сцені легендарної Діани Петриненко. І сама поява її, і виконана нею «Журавка» О. Білаша і В. Юхимовича полонили залу.
Ще однією приємною несподіванкою на звіті був сольний виступ народного артиста України, лауреата Міжнародних конкурсів, професора Національної музичної академії імені П. І. Чайковського, уродженця Кременчука Сергія Грінченка. Його красень — білий концертний баян — звучав у супроводі симфонічного оркестру чудово, і номер був оригінальним.
Зачаровував глядачів своїм виконанням прекрасний український народний хор «Калина» Полтавського педагогічного університету (на сцені було близько 80 учасників). Схвально сприймався і виступ ансамблю бандуристок «Любава» Полтавського музичного училища.
А постановка «Благословенний будь, козацький роде» і танець «Гадяцькі гуляночки» (у виконанні ансамблю пісні і танцю «Оберіг» Гадяцького училища культури) засвідчили — на Полтавщині вміють не лише добре співати, а й танцювати.
Добре сприймалися глядачами і вокально-хореографічні композиції. А суто полтавська театралізована композиція «Ярмарок в Сорочинцях» не лише захопила глядачів, а й перенесла їх у Сорочинці, викликала бажання побувати там у кого ще раз, у кого — вперше.
Справді небесної краси голосові переливи (за повідомленням ведучих концерту) звучали у залі, коли на сцену вийшли фольклорно-етнографічні ансамблі «Древо», «Горлиця» і «Стрибожі внуці».
На завершення. Хай фахівці вишукують якісь зауваження, побажання полтавчанам. Але їхній звітний концерт, що мав назву «Слава роду полтавського», на мій погляд, не міг бути інакшим. Бо митці та художні колективи мають, зобов’язані тримати свою високу творчу планку. І вони ще раз довели, що вміють це робити. Вміють попри усі нинішні фінансові складності і життєві негаразди продовжувати славу свого прекрасного, урожайного на таланти роду.
І щодо частих вигуків «Браво!» першим керівником області. Під час нашої короткої розмови по завершенні концерту він додав: «А хіба можна не вигукувати, спокійно реагувати на такий чудовий виступ!» У мене немає жодних заперечень.
На знімку: один із фрагментів звіту полтавчан.
Фото Анатолія СЕЛЕНТІЯ.
