![](/images_upload/2009/09/160909/sosnycja-2.jpg)
От у людей ворота як ворота. А у Кошового особливі — натиснув кнопку, і вони самі відкриваються. Так само з водою. Вона біжить у нього з крана, як у місті!
Вісімнадцять років тому колгоспний водій (а він на початку своєї трудової біографії скуштував і хліба кіномеханіка) зробив тракторця.
— Мотор у нього від «Запорожця», дві коробки передач з ГАЗ-51, — розповідає автор самохідної конструкції. — Усе це та інше знайшов у металобрухті, якого тоді у селі було вдосталь.
Згодом для тракторця виготовив увесь начіпний інвентар. Чоловік може не тільки виорати город, а й саджалкою закопати картоплю одночасно з добривами.
Є інвентар для просапки, підгортання крохмалистої. Має й пристрій («навісний мотиль») для збивання бадилля. Навіть копає картоплю механізованою копалкою!
Зрозуміло, що у такого господаря ручна робота на його присадибній ділянці майже зведена до мінімуму. А це полегшення для дружини, котра працює у місцевій амбулаторії медсестрою.
Після розпаду у 2004 році сільгосппідприємства, в якому працював місцевий умілець, він зайнявся зварювальними, токарними роботами. З усього району до нього з’їжджаються власники автомашин, тракторів, щоб полагодив пошкоджені двері чи замінив заіржавілий метал.
![](/images_upload/2009/09/160909/sosnycja-4.jpg)
— Сильний порив вітру, — розповідає, — і лопаті ламаються. Це не дідівський вітряк, у якого крила крутяться повільно. Тут треба, щоб за хвилину лопаті робили 140 обертів.
Наполегливий волинківець роздобув таки книжку в Інтернеті. Уже виготовив одну лопать розміром у 4,5 метра й продовжує роботу. Вітрова електростанція, сподівається, вивільнить його від марудної праці: щорічної заготівлі деревини та рубання дров.
Чернігівська область.