Орли в польоті

Чи знаєте ви текст суддівської присяги? З таким запитанням я звернувся до 27 носіїв мантії з усіх регіонів. З них двадцятеро більш-менш дослівно процитували статтю 10 Закону України «Про статус суддів», троє — запинаючись, ще троє відмовчались, а один поцікавився, чи пам’ятаю я присягу солдата.

Оскільки більшість проблем у суддівському корпусі, вважаю, пов’язані с порушеннями присяги, доцільно її нагадати. «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим».

«Немає там ні чесності, ні сумлінності. Ні об’єктивності, ні справедливості», — можна почути в будь-якому суді.

Це підтверджують і соціологічні опитування, з яких випливає, що до 70 відсотків респондентів не довіряють третій владі.

Я не прихильник статистів, бо свої дослідження вони роблять, як правило, під когось. Але впевнений, що якнайменше половина учасників процесу не задоволена вердиктом. А, значить, ця половина висловлюється проти слуг Феміди. Отже, недовіра, можна сказати, цілком прогнозована і закономірна. Бути справедливим до всіх суддя не може, а ось неупередженим, об’єктивним, порядним — мусить.

— До чого дійшло, — кипів знайомий кримський бізнесмен. — Я мушу платити за те, щоб суд виніс законне рішення, інакше опонент купить незаконне.

Неправедні, неправосудні рішення нині печуться безоглядно.

Народний депутат України Сергій Ківалов слушно зауважує: «Важливим завданням є подальше зміцнення й вдосконалення системи дисциплінарної відповідальності суддів...».

Василь Онопенко, Голова Верховного Суду, знає: державу оцінюють по тому, як у ній судять. Погоджується, що до Феміди рівень довіри, як, утім, і до інших гілок влади — критично низький. Керівник ВСУ багато робить, аби про Україну думали добре. А поки що констатує: на певний час до зовнішніх атрибутів вітчизняної Феміди (вагів і меча) слід додати мітлу та щит.

Очищати систему від тих, хто її дискредитує, хто зловживає, допускає аморальність і вседозволеність, цинічно чинить свавілля — таке завдання поставив менеджер суддівського корпусу перед колегами.

«Дехто... суддівську незалежність зрозумів як незалежність від закону і втратив почуття відповідальності. Від суддів, які порушили присягу, а тим паче вчинили злочин, потрібно рішуче позбавлятися», — зазначає він. І тут же, наче у виправдання перевертнів у мантії, додає: суди не ізольовані від загальної системи... Вони частка суспільства... Що у котлі, те й у черпаку.

Дозвольте репліку: «Не показуйте пальцем на когось. Почніть очищатися!» Бо таку «філософію» сповідують, вибачте, і злочинці. Я, мовляв, гвинтик, держава неспроможна забезпечити те і се, я вимушений переступити межу...

Такі ж недолугі пояснення слід чекати від лікаря, який укоротив життя хворому; від «мента», котрий перевищив владу; від педагога, який вчить так, як йому платять...

Їм що, теж стати орлами?

Про палкого шанувальника і продовжувача народних традицій Зварича зі Львова писати набридло. З’ясувалося, він в апеляційному адміністративному не один такий. СБУ повідомило про його колегу, якому «засіяли» 20 тисяч доларів за спасіння від податківців.

На Сумщині в Господарчому суді прижився хабарник, на Херсонщині у районному — теж.

Досі уникає зустрічі із колегами колишній голова райсуду Пампура (Миколаївщина), який любив казати: «Тут, у районі, вище мене тільки сонце!»

Чим не орел, га? Він не тільки милувався землею у вільному польоті. Він вирішував спори на свою користь, отримавши, зокрема, від власників паїв, які треба було лише узаконити, понад сотню тисяч гривень.

Час запитати: така ненажерливість і нахабство породжені хронічним недофінансуванням судів? Тим, що у бідних слуг Феміди немає коштів на конверти-марки і вкрай низька зарплата?

Сотні зваричів і пампурів створювали і створюють судову систему-мутант, корумповану і жорстоку по відношенню до платників податків. Аморальне і бездушне чудовисько спотворює третю гілку влади, в якій працювали і працюють здебільшого порядні вершителі судеб. Хто і коли дозволив перевертням ставити усе догори дригом, знущатися над загальнолюдськими цінностями і його величністю Законом?

Василь Онопенко вимушений зізнатися: «Багато суддів місцевих судів поки що вважають, що народились разом з посадою і поводяться князями на певній території».

То чому вони нахабніють? Бо недоторканні, бо незалежні. Отакі «священні корови».

Але цього могло б не бути, якби...

Пригадайте суддю столичного апеляційного суду Марію П. Це вона 2004-го ухвалила рішення про закриття кримінальної справи проти генерала Пукача за фактом знищення документів, які мали відношення до розслідування вбивства Гонгадзе. Після цього Пукач зник.

Це вона отримала через три роки звання «Заслужений юрист України»...

Скажіть: відчуваючи невиправдану щедрість Президента, який роздає звання і нагороди людям із сумнівною репутацією, знаючи, що аморальна поведінка, неправедні дії залишаться безкарними — судді побіжать з хащів беззаконня і корупції?

Читаю повідомлення: «Державна судова адміністрація України повідомляє про підготовку матеріалів щодо обрання суддями безстроково: ... Мороза Віктора Павловича суддею Індустріального райсуду м. Дніпропетровська».

Мені довелося писати про господарський спір, який програла фірма «Підприємство» (назвемо так).

Суддя Мороз прийняв на користь його опонента шість  ухвал, які Апеляційний суд скасував. Два з половиною роки триває тяжба, арешт на майно «Підприємства» не знято, діяльність його паралізована.

Дніпропетровці слушно запитують: суддя діяв не з корисливих мотивів та без зовнішнього тиску, тобто був об’єктивним і чесним? Чи належна тоді в нього кваліфікація, якщо в одній справі зробив шість помилок? А вони не перші і не останні, вочевидь...

Свого часу редакція надіслала до ВСУ запит з проханням, зміст якого зрозумілий з відповіді першого заступника Голови Петра Пилипчука:

«...Що стосується великої кількості скарг, які за інформацією редакції газети «Голос України», надійшли до ради суддів Дніпропетровської області стосовно судді Індустріального районного суду Дніпропетровська Мороза В. П., то вона може бути викликана як наявністю підстав для оскарження дій чи бездіяльності судді, так і результатом спеціально організованого впливу на цього суддю у зв’язку з його професійною діяльністю. У будь-якому разі кожна з таких скарг має бути предметом передбаченої законом перевірки, за результатом якої повинні прийматися відповідні рішення».

Без коментарів. Гадаю, Державна судова адміністрація, готуючи матеріали щодо обрання Мороза, здійснить «передбачену законом перевірку», зокрема, рівня професійної підготовки кандидата на безстрокову недосяжність.

Це зробили, між іншим, відносно судді Тернопільського міськрайонного суду Тараса Багрія. На його дії поскаржився «Голосу України» колишній директор заводу «Світлоприлад» Олександр Байдак. Він розповів, що скориставшись його тяжким фізичним станом (дихав на ладан), недруги провели аферну операцію, в результаті якої він позбувся гаража.

— Чого може добитися в суді хлібороб чи верстатник, якщо я, колишній керівник різних рангів, 14 (!) разів ходив на засідання, а кривдники не з’явились жодного?! Невже у суду немає важелів примусити відповідача стати перед ним? Багрій пропонував мені за власні кошти надсилати телеграми. І, до речі, суд відмовив мені у відшкодуванні моральних збитків. То такий суддя буде обраний безстроково? І чому він після закінчення терміну повноважень нічого не робить, а зарплату отримує?

Ми переадресували запитання читача до ВСУ та Тернополя. Ось відповідь Олени Неділько, начальника управління кадрової роботи Верховного Суду:

«...За наявною у Верховному Суді України інформацією, Багрій Т. Я. призначений на посаду судді Указом Президента України від 4 серпня 2003 року строком на п’ять років...

Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається Верховною Радою на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) та подання Голови Верховного Суду.

У разі відмови в наданні рекомендації відповідне рішення надсилається до Верховного Суду для направлення до Вищої ради юстиції, якою вноситься подання Президенту України про звільнення з посади у зв’язку із закінченням строку повноважень.

...Щодо оплати праці судді. Це не компетенція Верховного Суду. Здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів — повноваження Державної судової адміністрації України».

Я. Теслюк, начальник територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області теж відгукнувся:

«...Інформуємо, що функції з підготовки матеріалів на перше призначення на посаду судді, обрання судді безстроково, а також звільнення з посади та переведення покладено на територіальне управління...

Довідку про якість роботи судді, характеристику на суддю готує відповідний суд.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 жовтня 2008 року Багрію Т. Я. відмовлено в наданні рекомендації щодо обрання його суддею Тернопільського міськрайонного суду безстроково. Він оскаржив це рішення.

Жоден нормативно-правовий акт України не визначає оплату праці судді, у якого закінчився термін повноважень і проходить процедура обрання або звільнення з посади. Отже суддя, на якого подані документи на обрання безстроково або на звільнення, отримує заробітну плату до моменту призначення або звільнення, тобто до набрання чинності відповідно Постанови Верховної Ради України чи Указу Президента України».

Читач, напевне, в своїх листах продовжить тему суддівського свавілля, а я завершу це дослідження на позитивній хвилі.

Сергій К. щось десь вкрав. Його шість днів тримали в міліцейській камері попереднього ув’язнення. Обійшлося — хлопця не били. Знущались витонченіше. Сказали: «Забудь про туалет».

Щоб забути, він відмовився від каші та води.

Після суду, вже в колонії, ув’язнений звернувся (і не раз) до прокуратури з вимогою покарати кривдників. Там, схоже, лише посміялися. Тоді К. написав заяву до суду. Менський райсуд Чернігівщини визнав бездіяльність прокуратури і зобов’язав прийняти рішення за заявами К.

Постанову ніхто не оскаржив, а подальші кроки правоохоронців — тема іншої публікації.

Ми ж продовжимо про сліпу даму.