12 вересня у Національному палаці мистецтв «Україна» відбулися урочисті збори з нагоди 20-ї річниці проголошення Народного руху України. Після виконання Державного гімну, козацького маршу та спільної молитви кадри кінохроніки повернули присутніх до тепер уже далекого вересня 1989 року. «Якщо після всього, що Україна зазнала, якщо після поколінь розстріляних, депортованих, замучених по тюрмах та концтаборах народ іще зберіг себе, якщо наш дух не занепав і воля до життя не зникла, якщо сьогодні на зміну тим, що були, стають до дії, до праці нові покоління роботящих, безстрашних, здатних піднестися до найвищої єдності душ, то віриться: такому народу жити», — цими словами учасників Установчого з’їзду Народного руху вітав великий син України Олесь Гончар.
І, можливо, саме кадри кінохроніки, які нагадали про колишню єдність рухівців, змусили учасників зібрання говорити про сьогоднішню їх розпорошеність та про необхідність нового об’єднання. Зокрема, вже у доповіді голови оргкомітету зборів, першого голови НРУ Івана Драча пролунала пропозиція «відродити Рух як позапартійну організацію, бо тільки позапартійний Народний рух здатен піднятися над вузькопартійною метушнею».
Не оминув цієї теми й Президент Віктор Ющенко, котрий, вітаючи народ і державу з 20-ю річницею проголошення Руху, сказав, що саме «великий, загальноукраїнський, громадський, ще не поділений на партії і групи — Народний рух України, який підтримали мільйони українців, є істинним батьком нашої державності». Відтак, висловивши вдячність засновникам Руху — Іванові Драчу, Дмитрові Павличку, В’ячеславу Чорноволу, Михайлові Гориню, Олесю Гончару, Ігореві Юхновському, Ярославу Кендзьору, «десяткам, сотням, тисячам людей, які стояли біля витоків Руху, старшому поколінню українських літераторів, науковців і правозахисників, які благословили Рух до дії», глава держави повідомив про своє рішення відзначити кожного делегата Установчих зборів Народного руху України державною Подякою Президента України. Далі В. Ющенко закликав прихильників Руху до патріотизму, який об’єднав би їх сьогодні, коли багато спекулюють іменем Руху, його засновників і лідерів, як в інтересах персональної вигоди, так і з метою дискредитувати національні й демократичні цінності. «Я твердо переконаний, що така єдність приведе до появи великої національної і демократичної сили, що на десятиліття вперед визначатиме розвиток нашої держави!», — сказав він та застеріг, що до влади в Україні прагнуть неукраїнські сили, що сьогодні є одним із найскладніших викликів. «Я не хочу, щоб прозріння у середовищі українських патріотів настало занадто пізно. Під загрозою — всі наші завоювання, наша мова й культура, наша європейська перспектива», — сказав Президент, додавши, що для політичних сил у владі й опозиції безлад у державі — спосіб існування. Виходячи з цієї небезпеки, В. Ющенко заявив, що «бере на себе обов’язок закликати всю Україну до створення загальносуспільного руху на підтримку Української держави».
Паралельно в палаці «Україна» демонструвалася виставка архівних документів, присвячена 20-річчю Народного руху. Зокрема, матеріали з архівів КПУ та КДБ свідчать, що, оскільки створення Народного руху було сприйнято з великим ентузіазмом по всій Україні, то КДБ отримав чітке завдання перешкоджати діяльності його активістів. З цих документів випливає, що, наприклад, КДБ «здійснював заходи щодо подальшого контролю за поведінкою Чорновола, обмеження та документації його інспіраторської діяльності, компрометації серед однодумців». Щоправда, до архівів потрапила лише незначна частина документів тієї доби. Чимало з них було знищено, а чимало після ДКЧП вивезено колишнім керівником КДБ УРСР Галушком до Москви, де йому відразу було запропоновано посаду заступника директора ФСБ Російської Федерації. Тож, як зазначив І. Драч, тепер ФСБ може тримати на гачку багатьох рухівців, які розсілися у багатьох патріотичних партіях. Мало того, перший Президент Леонід Кравчук, звертаючись до учасників урочистостей, зазначив: «Ви не знаєте і ніколи не дізнаєтесь, які завдання по боротьбі з Рухом ставилися учасникам багатьох нарад, у тому числі й мені, бо ці наради не протоколювалися». Відтак, він визнав, що Рух залишився нездоланним лише завдяки виваженій політиці його керівництва та додав, що «коли Рух боровся за Україну, то він був єдиний, а коли став ділити владу — почався розбрат».
Проте далі Я. Кендзьор, закликавши говорити правду, хоч якою б гіркою вона була, нагадав Л. Кравчуку його ж зізнання 12 річної давності про завдання з нейтралізації Руху, які ставилися органам держбезпеки з боку ЦК КПУ. «Органи безпеки за вказівкою політбюро мали здійснювати різні заходи своїми специфічними методами. Ці специфічні методи нам відомі — це компромат, залучення до співпраці, агентура, зв’язки, намагання перетягнути на свій бік керівників. Головне завдання — розвалити Рух ізсередини», — дослівно цитував Я. Кендзьор Л. Кравчука та додав, що КДБ давно немає, а його агентура працює й досі. «Давайте очистимо Народний рух від агентури, яка його очолила», — заявив він та закликав «творити новий Народний рух за Україну».
Цей заклик підтримали й інші промовці. Зокрема, за словами представника Дніпропетровщини Анатолія Носенка, «на місцях представники патріотичних партій підтримують один одного, а ворогують лише в Києві». А донеччанин Володимир Білецький, констатувавши, що «велетенська гора Народного руху народила масу партійних мишей, які поборюють одна одну, а деякі забігли аж у протилежний табір», зазначив, що порятувати від них може лише нова надпартійна патріотична організація, котра боротиметься за Україну. Отож найближчим часом можна очікувати на організаційне оформлення нового, справді Народного, руху, бо за словами І. Драча, Рух — не старий і не мертвий — він молодий, бо йому лише 20 років, а тому мусить працювати на Україну.
Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.
