Золота рибка — спекулятивна і підакцизна

Долар США програв гривні за день одразу 3,8 відсотка, сягнувши курсу, який спостерігався 21 серпня цього року. На думку експертів, з якою важко не погодитися, на результат головно вплинула заява глави Нацбанку Володимира Стельмаха щодо наміру продати у вересні для підтримки гривні мільярд доларів США. Не інакше як слово-золото. Запроваджено, як на мене, більш прогресивний механізм інтервенцій на валютний ринок. Регулятор продавав «зелені» не за фіксованим курсом, що дотепер підбурювало спекулятивні операції, а від максимального, тож середня ціна «зеленого» потягнула на 8,3223 гривні за результатами першого аукціону. Висновки, звісно, робити передчасно, бо задовольнили лише 26 відсотків заявок, але вже той факт, що іноземні банки продавали інвалюту за більш низьким курсом — це добра вість. І для Нацбанку, якому належить до кінця року забезпечити наявність 30 мільярдів доларів США валового золотовалютного резерву. І для вкладників, яким треба розквитатися за кредити. 

Кажуть, Нацбанк став заручником лукавої політики. Але, як на мене, рацію має професійний банкір Сергій Тігіпко, який вважає, що регулятору забракло послідовної професійної роботи. Інакше ми не мали б шаленого тиску на гривню в липні, повзучої рекапіталізації банків у серпні, нам би не загрожувала друга девальваційна хвиля. А її не уникнути, якщо Нацбанк не перейде до активної та зваженої торгівлі інвалютою. 

І чи треба бути банкіром, щоб дійти висновку, що за падіння промисловості на третину, але незмінного виторгу інвалюти, в країні відбувається її банальний перетік з безготівкового ринку на готівковий! Де тут професіоналізм регулятора, який покликаний для того, щоб захистити людей від різких коливань валютного курсу?

Минулого тижня Україна піднялася зі 146-го на 142-ге місце в рейтингу Всесвітнього банку з промовистою назвою: «Провадження бізнесу-2010: здійснення реформ у важкі часи». Як запевнив котрийсь народний депутат, хотіли, звісно, більшого. Ну просто як футболісти нашої збірної, котрі дуже хочуть вигравати, але не можуть.

Ми й справді досягли б істотнішого результату, якби бізнес не потерпав повсякчас від стрибків валютного курсу (на них, до слова, заробляє й уряд, виконуючи бюджетні зобов’язання). Якби набрав чинності законопроект «Про внесення змін у деякі закони України щодо сприяння підприємницькій діяльності». Якби уряд не забарився з прийняттям більш як двох десятків нормативних актів, які полегшують роботу бізнесу, але ухвалені лише наразі. Цьогоріч дещо спрощено дозвільну систему, дещо лібералізовано митну політику, прийнято Закон України «Про акціонерні товариства». Але ті країни, що очолюють рейтинг Світового банку, до всього ще й володіють чітким механізмом урегулювання комерційних суперечок, свято сповідують рівність майнових прав, мають просту і зрозумілу процедуру банкрутства тощо. Нам працювати і працювати. А ми ніби розраховуємо на золоту рибку: нехай створить технопарки, зменшить кількість ліцензованих видів підприємницької діяльності, забезпечить перемогу в конкурентній боротьбі і т. д., і т. п. 

Звітного тижня профспілки вивели на центральну площу столиці невдоволених невиплатою заробітної плати. А хто сумнівався в тому, що дорогою на вибори Президента країни обійдеться без пікетів? Тим паче є три інформаційні приводи: вибори, традиційне загострення становища на ринку праці восени і поточна заборгованість підприємств за цією статтею приблизно у 1,5 мільярда гривень. При цьому всі мають скласти дуже товстий натяк для електорату: мовляв, уряд через бездіяльність не керує ситуацією. Факти, однак, вказують на протилежне. Не дивно, що міністр праці та соцполітики збирається усунути до кінця року заборгованість у держсекторі. І це не пусті побажання вже тому, що станом на 4 вересня така заборгованість становила лише 86 мільйонів гривень. Левова частка боргів (804,3 мільйона гривень), за даними Держкомстату, зосереджена на економічно активних підприємствах, власники яких переважно й опонують уряду. Його дії не тягнуть на класичні антикризові, але зрозуміло, що активність уряду обмежена курсовою нестабільністю так само, як активність Нацбанку обмежується нерозважливою бюджетною політикою.

Поза тим життя мудріше за політичні чвари. Наразі різко підскочили світові ціни на нафту і бензин. Не тенденція, звісно, але вже сигнал для тих, хто бачить у підвищенні акцизів на пальне джерело доходів для підвищення мінімального розміру заробітної плати і прожиткового мінімуму. Як на мене, акцизів не чіпатимуть, а ціни на бензин у роздрібній торгівлі і без того зростатимуть, у міру кон’юнктурних коливань на європейському ринку. Золота рибка — це в казці, а в житті вона — спекулятивна, підакцизна, кон’юнктурна.