За дітей, які народяться сьогодні, — премія від міського голови!

Щороку в День міста дніпропетровці отримують подарунки — чи то відновлену набережну з розкішним фонтаном на Дніпрі, чи то пішохідні бульвари, чи то реконструйовані сквери. Сьогодні, на 233-й день народження Дніпропетровська подарунки приймають насамперед діти. В одному з центральних скверів відкривається найбільший у місті ігровий майданчик, а в парку імені Лазаря Глоби розпочинає роботу дельфінарій. Чимало розважальних програм сьогодні теж для дітей.

— Діти не повинні знати, що таке криза, — наголошує міський голова Дніпропетровська Іван Куліченко — А тому ми не згорнули жодної соціальної програми, підтримуємо і старі традиції, і недавні починання, які, сподіваємося, також стануть традиціями. Торік батьки 39 немовлят, які народилися в День міста, вперше одержали з міського бюджету фінансову підтримку. Родинам, в яких сьогодні народяться діти, теж буде виділено по п’ять тисяч гривень. Ми радіємо з того, що за сім місяців немовлят у нас майже на тисячу більше, ніж за відповідний період минулого року.

Слава Богу, з’явилися черги в дитячі садки і початкову школу. Цьогоріч відкриваємо 63 додаткові дитячі групи, взяли на баланс міста сім дитсадків, які належали промисловим підприємствам. Через тиждень на житловому масиві Лівобережний розчинить двері нова музична школа.

Нині активно працюємо над тим, щоб повернути в комунальну власність колишній дитячий кінотеатр у парку імені Лазаря Глоби і поселити в ньому ляльковий театр. Він має гарне приміщення на житловому масиві Перемога, але очевидно, що йому потрібна ще одна сцена саме в дитячому парку.

Вчасно розпочали роботу всі 165 навчальних закладів міста. Уперше пролунав шкільний дзвінок у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У цей комунальний заклад освіти у 9—10 класи приймають юнаків 14—15 років. Діти-сироти, діти, чиї батьки брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, в бойових діях або загинули під час виконання службових обов’язків, а також діти з багатодітних сімей мають переваги під час вступу. Нині набрали 80 юнаків, а в перспективі плануємо приймати триста. Крім того, наступного навчального року в іншому корпусі цієї школи організуємо навчання для дітей, які хочуть знати ази дипломатії.

— На серпневій нараді звучала тривога з приводу збереження педагогічних кадрів у зв’язку з тим, що в десятих класах великий недобір. Що може зробити у цьому плані міська влада?

— Ми розробимо спеціальну програму, яка допомогла б пережити цей рік і не втратити кадри, які в майбутньому будуть затребувані. Так об’єктивно склалося, що сьогодні в десятих класах учетверо менше учнів, ніж у дев’ятих. До того ж педагогічні колективи потребують омолодження: понад 20 відсотків учителів — пенсійного віку. Цього літа тільки у школи прийшли більш як сто молодих фахівців.

Ще хочу зазначити, що нинішнього року на підготовку закладів освіти з місцевого та районних бюджетів було виділено 20,8 мільйона гривень. Четвертий рік особливу увагу приділяємо шкільним харчоблокам, зокрема, мільйон гривень витратили на їхнє облаштування цьогоріч. Як результат — дедалі більше дітей беруть у школі повний обід, бо він недорогий і якісний.

— Іване Івановичу, в нинішніх умовах майже нереально загадувати про подарунки через рік. І все-таки, які проекти стовідсотково будуть реалізовані?

— Усе залежить від того, чи отримає місто 10 відсотків з прибутку підприємств усіх форм власності (а ми сподіваємося, що такі зміни до бюджету буде прийнято). Але за будь-яких умов будівництво найголовніших для міста об’єктів не зупиниться. Насамперед я маю на увазі великі транспортні розв’язки.

Проект спусків із Кайдацького мосту, виконаний коштом міста (незважаючи на те, що ця магістраль сполучена з трасою Київ — Луганськ — Ізварине і повинна обслуговуватися Укравтодором), пройшов експертизу і після затвердження його можна реалізувати.

Міська влада зобов’язалася звільнити майданчик під будівництво, і у вересні ми переселимо в нову багатоповерхівку мешканців приватних будинків, які розташовані на цій території. Отже, як бачите, робота не припинялася, незважаючи на те, що торік ми не отримали обіцяних із державного бюджету коштів на цей проект. І навіть якщо нам і в наступному році не дадуть жодної копійки, ми не припинимо будівництво. Бо тисячі автомобілів підвищеної вантажопідйомності створюють нестерпну ситуацію на вулицях і проспектах, якими вони рухаються, а на крутому підйомі вулиці Космічної, де розташовується чимало лікувальних закладів, зокрема й пологовий будинок, обласна дитяча лікарня, офтальмологічний і онкологічний центри, вони просто небезпечні.

Дніпропетровськ — мало не єдиний в Україні обласний центр, який не має жодної об’їзної дороги. Це за того, що його перетинають п’ять транспортних напрямків, і всі ці великовантажні потоки рухаються через центральну частину міста. Цьогоріч на замовлення Укравтодору (об’їзні дороги — це його «парафія») до плану внесли південний обхід, але будувати не почали, бо не отримали фінансування. Для нас ця дорога дуже важлива, бо вона дасть змогу транспортний потік із Києва і Кривого Рога вивести на Запорізьку трасу. Побудувавши спуски з Кайдацького мосту, ми зв’яжемо харківський і донецький напрямки із запорізьким і криворізьким, а спуски з Південного мосту дадуть можливість з об’їзної дороги вийти на трасу Москва—Сімферополь.

Проект спуску з Південного мосту теж уже виконали й почали відселяти людей з території, де буде розгорнуто будівельний майданчик. У межах міста виконуватимемо роботи власним коштом: у нас немає іншого виходу, оскільки вантажівки безперервним потоком рухаються через спальний район — житловий масив Тополя.

— А як буде з об’єктами, будівництво яких приурочили до відкриття ЄВРО?

— Ви маєте на увазі готелі? Здебільшого це будівництво розпочалося раніше, ніж про ЄВРО заговорили, бо місту потрібні сучасні готелі. Однак заради справедливості треба сказати, що ми мали вагомий стимул, і деякі об’єкти уже на стадії завершення. Хоча загалом у Дніпропетровську, як і в усій Україні, обсяги будівництва скоротилися.

— Була ще надія добудувати метро...

— Наразі її немає. Про дніпропетровське метро хронічно забувають під час формування державного бюджету. І в цьому році сталася «технічна помилка», яку визнали, але забули виправити. Тих 25 мільйонів гривень, які нещодавно виділив уряд, вистачить, щоб до кінця року утримувати метрополітен і погасити борги у зарплаті. Єдина надія на те, що в держбюджеті наступного року про наше метро не забудуть.

— Ви знову балотуватиметеся на міського голову. І надалі будете дотримуватися принципу позапартійності?

— За три строки свого головування я мав би поміняти уже партій сім-вісім. Через одну просту причину: керівник має належати до тієї партії, яка на даний момент приймає рішення...

Я вважаю, що міські голови і голови ОДА мають бути поза партіями. І що немає іншого шляху для побудови демократії в державі, окрім як розвивати місцеве самоуправління через вибори і звітність. Хоч би як називався керівник області — губернатором чи головою виконавчої влади — його також мають обирати жителі області. Партії можуть висувати своїх представників, а обирати має народ. Так само і в місцеві ради: хай будуть висуванці від партій, але виборці мають голосувати не за партії, а за конкретних людей. Вибори за партійними списками — велика помилка, і багато політиків її визнають, тільки нічого міняти не хочуть, бо це простіший і надійніший шлях до влади. Які головні зміни пропонують нині до Конституції? Ті, що стосуються виборів. Але суть Конституції не в тому, як проводити вибори, а в тому, щоб забезпечити громадянам країни гідне життя.

Тож, поки буду міським головою, я в жодну партію не вступлю. Якщо й створюватиму якесь формування, то це буде блок людей, переважно безпартійних, і таких партійців, які не ставлять цілі й амбіції партії вище за суспільні інтереси.

На знімку: Іван Куліченко у гостях у «Студентської республіки».