З урахуванням частки видобутку вуглеводнів, особливо газоконденсату, Полтавщину справедливо називають «українським Кувейтом». Однак навіть цей неофіційний статус не позбавляє її обов’язку економити природний газ, який стрімко дорожчає, та, власне, шукати йому заміну. Чи є тут альтернатива традиційному блакитному паливу і перспектива перерізати пуповину залежності від цього політичного натурпродукту з російським «душком»? Спробуємо розібратися.
Резерв, якого вистачить на... 340 років
За свідченнями фахівців, обсяги лише розвіданих запасів торфу в регіоні сягають 90 мільйонів тонн. Багато це чи мало? Якби за помахом чарівної палички тільки його почали використовувати для опалення, скажімо, закладів і установ бюджетної сфери області, цього вистачило б на 340 років! Реально ж на ньому працюють поки що лише дві малопотужні котельні у віддаленому районі... Навіть зі старими радянськими котлами це коштує удвічі дешевше того ж «газування». Однак сьогодні торф вважають «брудним» паливом й обходять, як кажуть, десятою дорогою. Надто після недавньої майже суцільної газифікації сіл, зокрема й віддалених, де згадану «болотну» сировину використовували століттями.
На ліси й переліски Полтавщина не така багата. Хоча й вони тут є. Ще більше — колись колгоспних, а тепер «безгоспних» лісосмуг, які розростаються стихійно, неабияк дошкуляючи селянам. Тож малоцінної деревини та відходів із неї також, здається, вистачає. Таких, образно кажучи, «об’їдків» сільськогосподарської продукції в одному з наймогутніших аграрних регіонів держави більш ніж достатньо. За останнє десятиліття в області потенціал потужностей для збирання та брикетування такого «зеленого» палива у пілети збільшився з 4 тисяч тонн до 60 тисяч. Однак левова частка тих потужностей не використовується тільки тому, що місцеві теплоенергетики, м’яко кажучи, не встигають переобладнувати котельні. Точніше, не мають на те коштів.
Комунальні теплопідприємства не законсервуєш
Зрештою, істотні корективи вносить життя. Рік тому, влітку, посадовці та чиновники облдержадміністрації говорили про залучення на четвертому етапі обласної програми «Збережемо енергоресурси Полтавщини» (2012—2014 роки) з усіх джерел фінансування 328 мільйонів гривень. Тоді минула влада, пригадаймо, нібито хотіла позбутися «газового зашморгу» Росії та крокувати до Європи. А вже восени, після обіцянок російського керівництва здешевити свій газ в обмін на зміну вектора руху, енергозбереження почало втрачати свою актуальність. Узимку всіх захопили революційні події, а наступні військові виклики змусили урізати не пов’язані з обороною держави капіталовкладення.
При цьому приватні підприємства та структури продовжують переобладнувати свої теплові та виробничо-господарські системи під альтернативне паливо — інакше з новими цінами на газ просто не виживуть. Або готуються до консервації власної діяльності принаймні на зиму. А що робити обтяженим багатомільйонними боргами і прив’язаним передовсім до житлового фонду та бюджетних установ і організацій підприємствам комунальної теплоенергетики?
Найбільше підприємство комунальної теплоенергетики регіону — «Полтаватеплоенерго» — має лише дві котельні, які працюють на альтернативному паливі. Йдеться про деревні пілети та тріски. Переобладнали їх близько двох років тому. В першій природний газ повністю заміщений згаданими пілетами. Друга забезпечує функціонування двох твердопаливних котлів, які живляться трісками, але й звичайний газ тут також спалюють. Економія коштів виходить досить істотною, але... Обидві альтернативні котельні діють фактично як сезонні, тобто лише в опалювальний період. При цьому перша забезпечує теплом і гарячою водою адміністративний корпус самого «Полтаватеплоенерго», друга — юридичних осіб, розташованих неподалік. Отже, панацеєю від газових бід вони бути не можуть.
Пілотний уже «в польоті»
На інших принципах впроваджується новий пілотний проект створення місцевих альтернативних джерел енергії у Миргороді. Він є стартовим фактично для всієї України, тож реалізується під фінансовою опікою Агентства США з міжнародного розвитку за участю нашого столичного Інституту місцевого розвитку. За словами в. о. заступника міського голови Максима Верещака, загальна вартість втілення цього амбітного задуму в життя сягатиме 2,2 мільйона доларів із погашенням левової частки цієї суми американським урядовим агентством. Водночас Миргородська міськрада виділяє 200 тисяч гривень, обласна рада розщедрилася поки що на 300 тис. грн.
Саме за ці кошти у вже визначеній котельні спального мікрорайону курортного міста встановлять так званий біокотел. У ньому спалюватимуть солому, привезену з полів довколишніх сільгосппідприємств. При цьому від блакитного палива тут поки що також не відмовлятимуться, але п’ять застарілих газових котлів замінять на три сучасні. Та все ж основним залишатиметься біокотел, який уже з початку опалювального сезону наступного року має забезпечувати 70—80 відсотків генерації тепла згаданою котельнею. А найголовніше, цей своєрідний «солом’яний бичок» працюватиме постійно й цілодобово, без огляду на сезони й погоду. Хоча в найлютіші морози, коли настає час пікових навантажень, йому, звісно, підсоблятимуть газом.
Можна зберегти близько мільйона гривень
При цьому річна економія останнього лише за рахунок встановлення ефективніших котлів становитиме 111 тисяч кубометрів. Біокотел збільшить таку економію ще на 592 тисячі кубів. А значить, за рахунок витіснення природного газу лише з цієї котельні протягом року миргородці заощадять близько мільйона гривень. Проект почали втілювати в життя рік тому. За цей час зробили відповідні розрахунки, проаналізували кожну його складову, логістику витрат не лише на реконструкцію котельні, а й на створення інфраструктури безперебійного забезпечення її біопаливом. Зі спецтранспортом і складами для зберігання соломи включно. До кінця липня мають завершити розробку проектно-кошторисної документації, а до початку цьогорічного опалювального сезону — встановити нові ефективні газові котли.
Навесні 2015-го в котельні змонтують біомодуль з тим, щоб улітку вже заготовити достатню кількість соломи на наступний опалювальний сезон. Чи вистачить її на полях довкола Миргорода? І чи таке спалювання рослинних решток не закоптить курортне місто? «Це, мабуть, головні міфи та страшилки, які розповсюджували скептики про цей проект, — зазначив у розмові з власкором «Голосу України» Максим Верещак. — Хочу всіх заспокоїти: система фільтрів, уловлювачів попелу та інших екологічних запобіжників буде до такої міри сучасною, що ні про видимі ознаки сусідства з альтернативним джерелом тепла, ні, тим паче, про якусь шкоду для здоров’я курортників і мешканців міста не може бути й мови. Домовленості з сільгоспвиробниками вже сьогодні маємо такі, що перекривають потреби котельні щонайменше у 3—4 рази. Водночас отримаємо паливо, яке навіть за вчорашніми мірками вартості газу дешевше за нього фактично уп’ятеро».
Полтава.
Невдовзі ці солом’яні персонажі Сорочинського ярмарку «посміються» й над російським газом.
Фото автора.
