Тепло шкільного дому

Як зізналися тато з мамою одного з учнів, Олена Миколаївна — ніби член їхньої родини. Поділитися досягненнями (і не тільки у вихованні), розділити смуток, поговорити про здоров’я дитини до неї приходять часто.

— Гімназію вирізняє серед інших закладів особливий, а висловлюючись по-науковому — особистісний підхід до виховного процесу. Тому гімназія стала тим закладом, який розширює родинну зацікавленість у розвитку дитини. Діти люблять сюди ходити, тут не відмахнуться від твоїх проблем, не відгородяться муром байдужості.

Гімназія береже традиції народного виховання. До кабінету української мови дитина заходить, як у домашню світлицю. Тут висять рушники, вишиті руками бабусі, є куточок із сільськогосподарським реманентом, ремісничим приладдям, на вишиваній скатертині — бандура знаменитого кобзаря з Корсунщини. Вицвілі світлини розповідають про історію рідного краю. У класі діти малюють своє родинне дерево, а вчителька допомагає їм розібратися з численними гілками роду.

Підростуть школярики, навчаться володіти рідним словом і підуть у поетичну студію «Пролісок». Є в гімназії свої поети й письменники, художники й критики, дослідники. Мають друковане видання — журнал, радіо й телебачення.

Батьки гімназистів, як і самі діти, цінують й продуктивну роботу працівників центру позакласної творчості.

Вихованці кажуть, що в гімназії так цікаво, що на «тусовки» просто шкода часу. Одні поспішають до ансамблів «Карамельки», «Світлячки», «Зіркове намисто», інші — до студії фітнесу і аеробіки «Грація», театрального гуртка, спортивних секцій...

Багато досвідчених педагогів відзначено освітянськими нагородами. А недавно колеги, батьки та учні вітали з врученням нагрудного знака «Василь Сухомлинський» Олену Коваленко (на знімку). Її не забули поздоровити й випускники.

Саме такі педагоги, як Олена Миколаївна, й перетворюють школу на другий рідний дім, а роки, проведені тут — у найкращі, найсвітліші у житті.

Черкаси.