Тобто фахівців, здатних забезпечувати на території України міжнародні перевезення
— Уже років шість ми просуваємо ідею створення безперервної системи підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, які б успішно працювали на міжнародних транспортних коридорах, що перетинають Україну, — розповідає ректор Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені В. Лазаряна, доктор технічних наук, академік Транспортної академії України, лауреат Державної премії України Олександр Пшінько. — Це цікаво і для Європи, і для нас, бо будь-які транзити приносять копійку в державну скарбницю. Але для того, щоб такі перевезення мали «зелене світло», треба прийняти єдині чи бодай близькі поняття для всіх систем забезпечення руху, безпеки просування потягів, сертифікації.
У цьому напрямі наш університет активно співпрацює з французькими державними залізницями, які є «законодавцем мод» в освоєнні швидкісного руху. Варто сказати, що останній зразок їхнього швидкісного потяга розрахований на майже 575 км на год. Для нас поки що і двісті — недосяжні. Разом із французькою Національною академією і Національною компанією залізниць Франції ми виступили ініціаторами створення нової системи підготовки магістрів для залізничного транспорту. Пізніше до нас приєдналися Варшавський політехнічний університет і Ризький технічний університет, Казахська академія транспорту й комунікацій і Казахська залізниця, Бішкекський державний університет будівництва, транспорту та архітектури і Киргизька залізниця.
Запропонований нами проект переміг у конкурсі проектів Євросоюзу і отримав на три роки фінансування у загальному розмірі 1,3 млн. євро. Курс підготовки, що має назву «Магістр: Інтероперабельність, безпека, сертифікація в сфері міжнародного залізничного транспорту в Україні і Центральній Азії (скорочено — Mіsctіf)» відповідатиме вимогам Болонської конвенції і забезпечуватиме європейські критерії вищої освіти.
— Олександре Миколайовичу, що означає «інтероперабельність»?
— У даному випадку — це здатність забезпечувати взаємозв’язок у процесі міжнародних перевезень залізницями різних країн між станціями, що мають різні технічні й управлінські характеристики. Простіше кажучи, щоб вагони з їхніми системами, зчепленням, гальмами могли без перешкод чіплятися до нашого локомотива і безпечно рухатися по нашій колії. Наш університет уже має чималі напрацювання у цій сфері. Здійснити безперешкодний рух поїздів через кілька країн — справа непроста. Адже треба врахувати все до дрібниць — і технічні специфікації локомотивів і вагонів, і особливості систем зв’язку, кодування й передачі інформації, системи формування тарифів і квитків та багато чого іншого. В Європі, наприклад, чітко відпрацьована система перевезення пасажирів-інвалідів, а у нас ще непочатий край у цій справі. Але чи не найголовніше завдання — створити умови для збільшення швидкості для пасажирських потягів на наших залізницях.
Отже, ми маємо підготувати таких фахівців, яким би під силу було вирішення всіх цих завдань.
— Як здійснюватиметься підготовка залізничників-«міжнародників» і скільки таких спеціалістів планується підготувати?
— Ми вже розробили модулі (а треба зазначити, що в нашому університеті понад десять років діє кредитно-модульна система організації навчання), яка передбачає півроку теоретичної підготовки і півроку стажування (всього — рік). Читати цей курс будуть 18 викладачів: десять — з університету і вісім — з виробництва, які також пройдуть відповідну підготовку. А перших 60 слухачів наберемо у вересні 2010 року. Зрозуміло, всі вони повинні мати вищу освіту, здобуту у залізничних вузах, і успішно працювати в галузі. Щороку, упродовж десяти наступних років, університет планує випускати за цією програмою до сотні магістрів. Паралельно з українськими вони отримуватимуть дипломи європейського зразка.
Це, на наше переконання, — важливий крок уперед.
Фото автора.
На знімку: Олександр Пшінько (праворуч) з колегами-учасниками проекту — першим проректором Борисом Боднаром і проректором з навчальної роботи Олександром Распоповим.