Аграріям і виробникам бурякового цукру готують несолодку перспективу
Кабмін спростив завезення в Україну тростинного цукру-сирцю. Згідно із внесеними урядом змінами до порядку розподілу тарифної квоти, ліцензії на імпорт цього продукту видаватиме Мінекономіки без погодження з Мінагрополітики. Очевидно, одна з причин спрощення процедури пов’язана з бажанням Кабміну побороти стрімке зростання цін на прилавках магазинів. Там, як і раніше, за кілограм солодкого піску правлять 7—8 гривень. Слід гадати, ця новина ще більше спантеличить вітчизняних переробників, котрі розпочали сезон цукроваріння. Як і ще одна звістка: наші чиновники продовжують переговори з білорусами про постачаннях нам найближчим часом 50 тисяч тонн цукру.
Треба сказати, турбота урядовців про споживачів білих кристалів у цій ситуації насторожує. Побоювання викликає той факт, що пік сезону консервацій минув, відповідно і купівельний ажіотаж навколо цукру спадає. З другого боку, як уже було сказано, пісок з буряків нового врожаю поступово насичує внутрішній ринок. Навіть з огляду на скорочення посівних площ під солодкими коренями, за прогнозами, цукру зварять близько 1,5 млн. тонн, при тому що країна за рік «з’їдає» 1,8 млн. Здавалося б — дефіцит. Але нестачу обсягів з лишком компенсують так звані перехідні запаси. По країні, на складах — в засіках, ще 400—500 тисяч тонн солодкого піску. Інша справа, що спекулянти, сконцентрувавши у своїх руках ці запаси, створили штучний дефіцит і в такий спосіб «наварилися» за наші гроші.
Власне, з цим згодний і міністр економіки. Богдан Данилишин заявив, що на сьогодні жодних проблем з наявністю цукру на внутрішньому ринку України немає, а підвищення його ціни викликане спекуляціями учасників ринку. «Цукрової кризи немає, є спекуляції на ринку цукру. А цукру в Україні досить, щоб уже наїлися всі, особливо ті, хто спекулює, під зав’язку», — наголосив міністр.
Тоді питання: навіщо нам закордонний солодкий продукт, коли і свого «під зав’язку»? Навіщо спрощувати імпорт сирцю? Хоч би яким негативним було моє особисте ставлення до роботи керівництва аграрного міністерства, МінАП, як структура, приречене підтримувати вітчизняних виробників. А його усунення від процесу ліцензування підсилює позиції імпортерів. Тому замість економічно необґрунтованого завезення солодкого продукту наведімо елементарний порядок з торгівлею, посередниками, потужними компаніями, котрі притримують солодкий пісок для «пікових» продажів!
Чому цей логічний крок Кабмін підмінює імпортом —пояснення одне: структури, близькі до уряду, відстоюють свої «цукрові» інтереси. Спочатку компаніям, які спекулюють солодким піском, дали можливість «наваритися» у сезон консервацій, коли цукор особливо затребуваний. Тепер в урядових кабінетах «своїм» підкинули перспективу нажитися на імпорті. І все це можна вдягнути в шляхетну обгортку захисту народу від цукрових спекулянтів.
Не дивно, що площі під солодкими коренями щороку скорочуються, заводи банкрутують, чимало з них вирізають на металобрухт. При цьому тисячі наших співгромадян залишаються без роботи.