У його руках — Божий дарунок

8 вересня виповнюється 70 років від дня народження і 45 — лікарської й науково- педагогічної діяльності Володимира Івановича ЛУПАЛЬЦЕВА — професора, доктора медичних наук, члена-кореспондента Академії медичних наук України, лауреата Державної премії України, заслуженого діяча науки й техніки України, завідувача кафедри хірургії Харківського національного медичного університету.

Ще в дитячі роки Володимир Лупальцев вирішив стати лікарем. І не просто лікарем, а лікарем-чарівником, що вилікував би людей буквально від усіх хвороб. Тож коли він писав шкільний твір на добре знайому кожному з нас тему «ким бути?», як епіграф використовував назавжди вкарбовані в його душу крилаті слова видатного вченого, президента Академії медичних наук СРСР, талановитого організатора, засновника й першого директора Інституту серцево-судинних захворювань Олександра Миколайовича Бакулєва: «Хірургія — це поєднання науки, мистецтва й майстерності, засноване на найбільшій праці й широкій загальній культурі лікаря».

На щастя, чудова юнацька мрія збулася й прекрасні слова всесвітньо відомого радянського хірурга-кардіолога Бакулєва стали золотим епіграфом для всього життя Лупальцева. Щоправда, для глибшого вивчення праці й побуту своїх майбутніх пацієнтів, придбання такого необхідного життєвого й виробничого досвіду один із кращих випускників 1957 року середньої школи села Олексіївки на Слобожанщині протягом року працював формувальником на Харківському тракторному заводі. Як кажуть, на власному досвіді пізнав, що таке життя й праця і як це практично впливає на здоров’я людини.

У 1958 році Володимир Лупальцев став студентом педіатричного факультету Харківського медичного інституту. У період навчання був Ленінським стипендіатом, брав активну участь у громадській і науковій діяльності інституту, був комсоргом факультету і членом студентського наукового товариства. Уже тоді він набув навичок організатора-керівника, які служать йому все життя.

З 1964 року молодий хірург працював в Орельській дільничній лікарні Лозівського району Харківської області, де за три роки опанував широкий діапазон оперативного лікування різних хвороб. Разом з тим брав безпосередню участь у науковій діяльності й у 1967 році вступив до аспірантури Харківського науково-дослідного інституту загальної й невідкладної хірургії, де вчився під керівництвом найвідомішого українського вченого — академіка Олександра Олексійовича Шалімова. Він назавжди зберіг у своїй пам’яті мудрі поради й настанови вітчизняного патріарха медицини, все життя якого було віддане людям і чиї світлі ідеї він нині щедро передає своїм учням.

За три роки Володимир Лупальцев захистив кандидатську дисертацію й повернувся в рідну альма-матер, де працює й досі. В 1982 році він захистив докторську дисертацію. У цих наукових працях накопичені й узагальнені результати солідних теоретичних і практичних матеріалів, які стали надбанням хірургічної громадськості країни.

У 1983 році Володимир Іванович очолив кафедру хірургічних хвороб. Протягом усього періоду створений ним колектив кафедри наполегливо працює над вивченням наукових проблем, продовжує творчий пошук і гідно вирішує поточні невідкладні завдання з колективом хірургічної клініки, надає лікарську допомогу підшефним лікарням.

Нині Володимир Іванович — у розквіті фізичних сил, сповнений творчого натхнення й нових задумів. Ним опубліковано більше 430 наукових праць, у тому числі низку монографій, а також 11 авторських посвідчень. Під його керівництвом захищено три докторські й дев’ять кандидатських дисертацій.

Його обрано членом-кореспондентом Академії медичних наук України, дійсним членом Академії вищої школи, головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій, членом правління Харківської обласної асоціації хірургів, членом Міжнародної асоціації хірургів імені 

М. І. Пирогова, членом редакційних рад низки провідних профільних журналів України й Росії, він бере активну участь у роботі медичних конгресів, конференцій, симпозіумів. От і в ці дні з його ініціативи в Харкові відбудеться міжнародна науково-практична конференція хірургів «Сучасні питання діагностики й хірургічного лікування гострих захворювань та їх ускладнень».

За вагомий внесок у розвиток медичної науки й освіти, за багаторічну сумлінну лікарську діяльність Володимир Лупальцев нагороджений орденом «За заслуги» третього й другого ступенів, медаллю «За доблесну працю», йому присуджена Державна премія України, звання «Заслуженого діяча науки й техніки України». Він нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів, лауреат нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи, двічі лауреат академічного рейтингу «Золота фортуна».

На міжнародному рівні нагороджений золотою медаллю Всесвітнього фонду миру «За зміцнення миру», пам’ятною медаллю О. В. Вишневського Російської академії медичних наук, йому присвоєні почесні звання «За життєві досягнення в хірургії» і «Людина року-2008» Американського біографічного інституту.

Володимира Івановича відзначено також іншими вагомими нагородами, обрано почесним громадянином міста Первомайська й Первомайського району Харківської області. Але найбільше він цінує щирі слова подяки простих людей, яким він повернув життя, і студентів, котрим відкрив дорогу у світ.

Зрозуміло, у короткій статті важко передати багатогранне життя і всебічну діяльність, показати всю складність професії обдарованого вченого, мудрого й вимогливого викладача, хірурга-чарівника Володимира Івановича Лупальцева. Можемо тільки сказати, що таким самовідданим ставленням до справи, цілеспрямованістю він завоював високий авторитет і глибоку повагу, безмежну любов колег і студентів, вдячних тисяч хворих.

Сьогодні з усіх кінців країни, з ближнього й далекого зарубіжжя надходять гарячі вітання й поздоровлення Володимирові Івановичу Лупальцеву з його ювілеєм. Це привітання Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України, Міністерства охорони здоров’я, Національної академії наук та інших.

Так, президент Академії медичних наук України, академік Національної академії наук, Герой України Олександр Федорович Возіанов у своєму листі пише: «Шановний Володимире Івановичу! Все Ваше життя — це служіння людям, медицині й альма-матер. C властивими Вам працьовитістю, незаспокоєністю, цілеспрямованістю Ви віддаєте свою енергію й знання підготовці майбутніх лікарів. Сьогодні, як і завжди, Вас вирізняє юнацький запал, гостре почуття нового, а головне — чарівність людини, завжди готової допомогти і словом, і справою. Упевнений, що цей ювілей — подія важлива, але це тільки віха у Вашій подальшій багатогранній діяльності вченого, лікаря, педагога. Здоров’я, удачі, нових здобутків і майбутніх перемог!».

Ми також бажаємо заслуженому іменинникові, його надійному тилу — дружині Світлані Юхимівні, синам Ігорю та Андрію, іншим членам його дружної й згуртованої довкола нього родини міцного здоров’я, довгих років щасливого життя, нових перемог і творчих успіхів на благо народу України.

Бог дав дорогому й шановному Володимирові Івановичу світлу голову, гаряче серце й золоті руки. Ми сподіваємося, що наш ювіляр ще дуже й дуже багато чого зробить для людей — його славна біографія, його милосердя завдовжки в життя триває. І цей Божий дарунок, цю Божу іскру він щедро передає людям.

Многая літа Вам, дорогий Лікарю Лупальцев!