До магазину «Усе по 9 гривень!» завезли долари! — саме цю фразу з анекдоту варто вважати лейтмотивом економічних подій минулого тижня. Американська валюта в обмінниках упевнено «взяла» психологічний бар’єр у 9 гривень за долар. Хоча, якщо розібратися, ніякий це не анекдот, а передвиборний економічний курс нашої країни, до якого всім нам потрібно звикати. Сьогодні 9, через тиждень 10, потім 12...
Устигай тільки циферки підставляти... Враження таке, що нас привчають так жити, мовляв — це нормально в умовах «недорозвиненого» капіталізму. Зрештою, є в далекій Африці «Тумбоюмбія», де ходять гроші із шістьма нулями, а інфляція набагато більша, ніж у нас. А ще у них голод і до того ще й стріляють. І нічого, живуть же люди...
Причому, звернули увагу? — в українських владних структурах уже ніхто за обмінники не відповідає. Усі дружно «відстрибнули» вбік. Президент звалює на прем’єра, прем’єр — на Нацбанк. Нацбанк теж начебто не в курсі. Тобто не Нацбанку це справа відповідати за валютний курс. Хоча шукати в цьому разі крайнього чи там аналізувати економічні причини того, що відбувається, підбираючи наукові пояснення, вже нецікаво. Навіть якщо знати, що обвал гривні — спланована акція, для того, щоб спонсори кандидатів у президенти ввозили до країни валютні ресурси за дуже вигідним курсом — середньостатистичним громадянам від цього не легше. Повертати вкрадені таким чином гроші з наших зарплат і пенсій ніхто не буде.
Схоже, і Міжнародний валютний фонд запримітив, що з грішми, що він їх щедро позичає на стабілізацію української економіки, відбувається щось нехороше. Інвестори розгублено тільки розводять руками, мовляв, транші йдуть, і 10,5 мільярда доларів за програмою стенд-бай Україна від МВФ вже отримала, а поліпшень як не було, так і немає. Тепер фонд погрожує розірвати з нами відносини, якщо уряд безпідставно почне нарощувати бюджетний дефіцит і розхитувати економічну ситуацію в країні. А щоб мати можливість замовляти музику за свої гроші, минулого тижня до нас прибули ревізори. Група фахівців від МВФ взялася пояснювати, яким має бути наш держбюджет-2010. Без взаєморозуміння не буде і 3,8 мільярда доларів, що їх фонд обіцяв дати до кінця поточного року.
Тут ми — як наркоман, надійно сидимо на фінансовій голці. Транші хоча б дають змогу сяк-так підтримувати банківську систему і розраховуватися з зовнішніми зобов’язаннями. Без цих грошей країні загрожує дефолт. Але у представників фонду своє бачення економічної стабілізації. Зокрема, МВФ вимагає підняти ціну на газ для населення вже цього місяця на 20 відсотків. І, починаючи з наступного року, підвищувати на 20 відсотків вартість блакитного палива щокварталу. Такий крок, мовляв, покликаний скоротити обсяги держпідтримки «Нафтогазу України». І тут український уряд опинився між молотом і ковадлом. З одного боку — як жити без кредитів? З іншого, на носі президентські вибори — Юлія Тимошенко не раз заявляла, що ціни на газ до кінця року будуть стабільні.
До речі, про вибори. Саме після них, за запевненнями уряду, у країні економічна стабілізація і гряне. Міністерство фінансів з оптимізмом дивиться в майбутнє, розробляючи держбюджет-2010, закладає зростання ВВП 3%, а інфляцію 9,7 % у річному вирахуванні. Значно складніше для уряду завдання визначитися з найближчими перспективами. З якими фінансово-економічними показниками країна завершить рік нинішній, конкретно сказати у вищезгаданому міністерстві не можуть. Звідти повідомили, що є кілька прогнозних варіантів підсумків 2009 року, і всі вони обраховуються в Мінфіні.
Тепер про обіцянки. Проголошеної Прем’єр-міністром революції — безплатної видачі з 1 вересня за спрощеною процедурою державних актів на земельні ділянки — так і не відбулося. Та уряд, за словами Юлії Тимошенко, гроші під реалізацію цієї доброї справи уже виділив. Громадянам, незадоволеним ситуацією у земельній сфері і бажаючим відшукати правду, уряд пропонує телефонувати на «гарячу лінію» за номером 8-800-507-30-90.
Водночас, схоже, в уряді продовжують ділити підприємства, залежно від лояльності їх власників до виконавчої влади на «своїх» і «чужих». Минулого тижня під час Дня відкритих дверей керівники «Рівнеазоту» — виробника мінеральних добрив — обурювалися з приводу газу. З’ясовується, завод не потрапив до списку підприємств хімпрому на одержання блакитного палива за пільговою ціною. Інші потрапили, а «Рівнеазот» ні. Хоча також використовує газ як сировину, і його частка в собівартості продукції становить до 70 відсотків. Тому дам, тому не дам...
Виходить, зведення особистих рахунків превалює над процвітанням кожного окремо взятого підприємства, а отже — економіки країни.
Утім, вибори багато чого зроблять для нас звичним.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
