У знаменитого Сорочинського ярмарку з’явився конкурент — Дубенський, що відродився через 212 років
У 1772 році після того, як важливий торговельний центр Львів відійшов від Польщі під владу Габсбургів, великий контрактовий ярмарок почали проводити у місті Дубно. Нині ж, через 212 років після закриття Дубенського ярмарку, його вирішили відновити. Перша спроба в цьому напрямі виявилася вдалою — на ярмарок з’їхався і зійшовся багатотисячний гурт.
— У Державному історико-краєзнавчому заповіднику міста Дубно є чимало цікавих архівних матеріалів щодо життєдіяльності міста наприкінці вісімнадцятого століття, — розповідає заступник дубенського міського голови Олександр Карпюк. — Вивчаючи їх, ми з директором заповідника Петром Смоліним й вирішили зініціювати відродження ярмарку. Городяни підтримали цю ідею — і морально, і реальними справами. Зокрема, лісове господарство виділило матеріал, з якого виготовили доволі оригінальну стометрову огорожу — з плетеного гілля. Вона окреслила сектори, які заповнили майстри зі своїми різноманітними виробами. Участь у ярмарку взяли майже всі міські громадські організації, українсько-зарубіжні товариства. Загалом перший Дубенський ярмарок став ярмарком ідей, талантів.
Серед цих талантів особливо вирізнялася своїми диво-картинами майстриня художньої вишивки Леокадія Загальська, роботи котрої пройняті українським характером, його емоціями, переживаннями. А неподалік знаної майстрині розташувався куточок художника-початківця.
— Раніше я ні разу не брала участь у виставках, хоч маю чимало робіт, виготовлених із бісеру, — зізнається Алла Фаст, — наразі, почувши про ярмарок, наважилася. Скажу чесно, жодного свого витвору я не продала, бо такий уже в мене принцип — картин не продавати. Натомість саме через ці картини у мене зав’язалася дружба із багатьма шанувальниками народної вишивки. Я — від них, вони — від мене почерпнули багато вишивальних секретів. І це все завдяки ярмарку.
Зрештою, чого тільки не було на ярмарку? Свитки, чобітки різних фасонів, постоли, які сміються усіма зморшками, шапки, як стіжки, і рукавиці, й циганські сережки з червоного золота... Горшки, миски, полумиски, глечики, ринки, макітри, яких жінки вибирали за передзвоном. І все це саморобне, зі своїм мудруванням і хитруванням. Адже ярмарок — це, справді, місце, де можна похизуватися своєю майстерністю.
А ще на ярмарку чисельний люд мав можливість зустрітися відразу з двома Гоголями — молодим і старшим. У ролі класика побували семикласник Ігор Сорока та режисер аматорського народного театру Дубенського будинку культури Андрій Федорук. Загалом поява цього письменника на дубенській ринковій площі була невипадковою. Принаймні з трьох причин — бо цьогоріч виповнюється 200 років від дня народження класика; бо він яскраво описав події у Дубенському замку, що знаходиться за сотню метрів від Контрактової площі («Тарас Бульба»); бо, зрештою, так, як Гоголь, ярмарок мало хто оспівав. Щоправда, це стосується ярмарку Сорочинського. Але дубенчани сподіваються, що невдовзі Дубно стане нарівні із Сорочинцями в організації ярмаркування. Так відновить свою славну традицію.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
