Дякую за запрошення до розмови. Маю на увазі Івана Ілляша, автора статті «Будемо об’єктивні» («Голос України» за 14.08.2009 р.). Давно хотів написати листа на захист міністра освіти Івана Вакарчука. І не тому, що він львів’янин, і не тому, що він був ректором Франкового ВНЗ, який, до честі, я закінчував. А заради вищої справедливості, заради об’єктивності, до якої закликає журналіст.
Вступаючи в полеміку із автором щодо оцінки діяльності попередників Івана Вакарчука, а особливо С. Ніколаєнка, зазначу: головна їхня «заслуга» полягає в тому, що вони хотіли зберегти радянську систему виховання і навчання, радянські цінності. Дозволяє мені так казати тридцятирічний з гаком педагогічний стаж роботи, аналіз сучасного стану галузі.
Не згоден із тезою, що саме команда тодішнього міністра активно взялася за реалізацію указу Президента щодо незалежного тестування. Пальма першості належить І. Вакарчуку, який ввів тестування для абітурієнтів університету імені Франка. Прообраз сучасного незалежного тестування. Саме завдяки цій системі мої діти вступили в університет без хабара, закінчили його з червоним дипломом.
Ставши міністром освіти, Іван Вакарчук удосконалював свої ідеї.
Я підтримую думку Андрія Парубія, але діяльність Івана Вакарчука на посту міністра не можна обмежувати тільки реформами освіти і викоріненням корупції.
Львів.
