У Малоканівецькій сільській раді працюють лише 13 депутатів. Найстаршому з них, Олені Григорівні Січкар, нещодавно виповнилося сімдесят років.

 

«Пора б мені уже на заслужений відпочинок, — каже жінка. — Однак люди просять, щоб продовжувала трудитися на добро громади. Он скільки ще у нас справ: парк упорядкувати, церкву побудувати...»

Олена Григорівна знає село Малі Канівці та його жителів, як свої п’ять пальців. Адже все життя працювала у ньому ветеринарним фельдшером. Навіть після офіційного виходу на пенсію. А коли все-таки «записалася в пенсіонери» — не всиділа дома, а «пішла в депутати». Друге скликання поспіль обирають її односельці своїм представником в органі місцевого самоврядування. Й не тільки тому, що бідова та толкова. Поважають свого депутата за житейську мудрість, розважливість, життєрадісну вдачу. Олена Григорівна завжди перша прийде на допомогу, розрадить у скрутну годину.

Особливо цінують це жінки, бо кращої поради, як від старшої, досвідченішої подруги, годі шукати. Тому завжди й запрошують на засідання жіночого клубу, який діє при сільському будинку культури. А ще — в етнографічно-фольклорний ансамбль. «Хоч я й не соловейко і не музика, — жартує Олена Григорівна, — проте на гребені та на днищі добре вибиваю. Треба ж показувати приклад молодим, щоб не сиділи вдома перед телевізором, а були активні в сільському житті, не забували традицій та обрядів».

Як це — зберігати спадок, залишений матерями та бабусями, — демонструє не на словах, а на ділі сама Олена Григорівна. Вона чудово володіє ремеслом ткацтва, і без неї та її верстата не обходиться жодне народне свято. Навчила баба Лєна ткати різнокольорові доріжки й своїх онуків, Марину та Максима. Разом із чоловіком Олена Григорівна виростила і виховала двох дочок та сина. Має шестеро онуків.

— Є в нас у домашньому господарстві корова, свині, різноманітна птиця, — охоче розповідає Олена Січкар. — Обробляємо ще й 57 соток городу. Вирощуємо картоплю, капусту, буряки тощо. За день так накрутимося з дідом, що, здається, завтра більше не піднімемося. Та тільки-но вранці сонечко зійшло — ми уже, як солдати, на ногах, — посміхається Олена Григорівна. — От би моїх колег, депутатів Верховної Ради, хоч раз привезли на «виправку» в село. Тоді б вони, гадаю, взялися за розум. Не висіли б на трибуні та галасували, а дружно робили те, що потрібно людям.

Черкаська область. 

На знімку: депутат сільської ради Олена Січкар з онуком Богданом.