Термін дії державної програми боротьби з онкологічними захворюваннями сплив ще три роки тому. Відсутність нової програми стала причиною неефективного використання державних коштів, спрямованих у 2007—2009 роках на боротьбу з онкозахворюваннями. На це, зокрема, вказують висновки аудита Рахункової палати України.
Проект загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я має розглянути на найближчому своєму засіданні. Там переконані: прийняття програми конкретизує можливості державної підтримки, визначить необхідний обсяг фінансування відповідних заходів щодо хворих на онкологічні захворювання та поліпшить матеріально-технічну базу закладів, які надають медичну та соціальну допомогу.
Крім того, у комітеті вважають за необхідне провести парламентські слухання щодо стану, заходів і перспектив подолання епідемії туберкульозу в Україні. Відповідну постанову, підготовлену головою комітету Тетяною Бахтеєвою та членом комітету В’ячеславом Пєрєдєрієм, вже зареєстровано у Верховній Раді. Запропонована тема парламентських слухань, на думку народних депутатів, є напрочуд актуальною. Адже попередні парламентські слухання, присвячені проблемі туберкульозу, проводили шість років тому, в травні 2003-го.
«Попри всі зусилля держава й досі не змогла створити ефективний механізм протидії цьому небезпечному захворюванню: епідемія туберкульозу продовжує невплинно поширюватися. Щорічно на нього захворюють більш як 35 тисяч громадян», — каже Тетяна Бахтеєва.
За її словами, попри несприятливі прогнози щодо подальшого розвитку епідемії туберкульозу в країні склалася і тривалий час діє неефективна система управління наявними ресурсами. Відбувається руйнація протитуберкульозних служб, є факти відчуження будівель профільних установ та землі. А застаріла матеріально-технічна база та низький рівень діагностики значно зменшують рівень виявлення хворих на туберкульоз, унеможливлюють чітке визначення реальної кількості хворих та ефективний контроль за епідемією.
На думку членів комітету, перегляду та вдосконалення також потребує й чинна законодавча база в сфері боротьби з туберкульозом. Вона застаріла, недостатньо пристосована до сучасних умов та не відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Проведення парламентських слухань, упевнена голова комітету, дасть можливість привернути до цієї проблеми увагу і широких кіл громадськості, і засобів масової інформації, і владних структур.
Водночас група народних депутатів, членів комітету подала до парламенту проект постанови про заслуховування звіту міністра охорони здоров’я України В. Князевича щодо ситуації, яка склалася на фармацевтичному ринку України у зв’язку з проведеною реорганізацією органів державного контролю якості та безпечності лікарських засобів.
Ініціатива парламентаріїв обумовлена тим, що останнім часом в країні спостерігається неконтрольоване зростання вартості ліків та наявність обігу неякісних та фальсифікованих лікарських засобів.
Деякою мірою, вважають у комітеті, цьому сприяла постанова КМ № 1121 від 20.12.2008 року, якою було змінено структуру контролю якості лікарських засобів шляхом створення відокремленої від Міністерства охорони здоров’я державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.
У цьому членів комітету переконують численні звернення від аптечних працівників, виробників і дистриб’юторів лікарських засобів, громадських організацій та асоціацій. В них фармацевти скаржаться на протиправні дії посадових осіб центрального органу виконавчої влади новоствореної держлікінспекції.
Нинішня ситуація залишила суб’єктів господарювання в сфері обігу лікарських засобів практично безконтрольними з боку державних органів. Негативним наслідком цього є неможливість протидіяти тіньовому фармацевтичному ринку в Україні, вважають у комітеті.
Наразі це питання багато разів розглядалося на засіданнях комітету, але на жодне з них, незважаючи на численні запрошення, урядові представники не з’являлися. Без відповіді залишився й лист на адресу Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Тож народні депутати сподіваються, що до відповіді урядовців спонукає хоча б постанова Верховної Ради. Адже комітет є контролюючим органом над Міністерством охорони здоров’я.