Падіння імпорту зупинилося, ситуація починає стабілізуватися. А це значить — є надія, що Державна митна служба України виконає річний план зі збору платежів до держбюджету, вважає її керівник Анатолій Макаренко.
«За сім місяців митниця перерахувала до бюджету 44,6 млрд. грн. Ми вийшли на цю цифру саме в розпал кризи, тому в мене є підстави оптимістично прогнозувати результати року. Традиційно перше півріччя формує близько 40% доходів річного бюджету. Тож подужати очікувані від митниці річні показники в 102 млрд. грн., думаю, ми зможемо», — сподівається головний митник країни.
До того ж відбулися зміни в структурі імпорту, 81% припадає на сировину. «Саме ці товари впливають на середній рівень митної вартості», — сказав він. Крім того, за словами А. Макаренка, значно зменшилася кількість суб’єктів ринку — учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Наша довідка: за вагою (без врахування природного газу й сирої нафти) імпорт в Україну за січень—липень-2009 впав на 47%: торік було завезено 36,7 млн. тонн, цього року — 19,4 млн. тонн. У доларовому еквіваленті падіння імпорту становило 58%: 2008 року — 42,2 млрд. дол., нинішнього — 17,5 млрд. дол.
Незважаючи на складну економічну ситуацію, що склалася в країні, багато підприємців не поспішають поповнювати бюджет за рахунок імпорту. Перед введенням 6 березня надбавки 13% на імпорт дніпропетровська митниця буквально захлинулася в потоці товарів, які підприємливі бізнесмени хотіли будь-що розмитнити до жіночої дати, щоб викинути на ринок відповідний асортимент до свята.
...Киянка Лариса М. — приватний підприємець. У 1998 році, залишившись без роботи, почала їздити «човником» у Туреччину. Привезені речі продавала на ринку. І так чотири роки. Все зароблене вкладала в розширення справи. ТІІепер Лариса — власниця двох магазинів, трьох торговельних точок на ринку, дає роботу 35 особам:
— Тарифи постійно зростають. Тарифна база трактується настільки вільно, що бізнес стає невигідним. Нині митний збір за кілограм одягу становить 800 гривень, за лічені дні збільшившись удесятеро. При цьому речі, що пошиті в Китаї й Туреччині, оцінюються так само, як і одяг від світових кутюр’є, — нарікає підприємець.
На жаль, наш малий і середній бізнес здебільшого працює за принципом «купи—продай». Деякі створюють власний продукт. Можливо, криза — той час, коли треба щось змінити. Якщо держава по-справжньому підтримає національного виробника, він зможе протистояти імпортній експансії й наповнити внутрішній ринок своїм, українським, продуктом. А від такої політики та економіки й бюджету буде легше.