Дев’ять років мешканці села Котляревого Жовтневого району змушені вдихати «аромати», які доносяться від тваринницьких приміщень, побудованих у житловому секторі на вулиці Миру. В літню спеку особливо докучають сморід і мухи, а ночами — гавкіт сторожових псів.
Пенсіонери, котрі доживають віку, змирилися і махнули рукою: боротися однаково марно. Молоді в селі практично немає: роз’їхалася по містах і селах у пошуках роботи. Але пенсіонер Андрій Коломієць який живе по сусідству із фермою і якого «свиняче амбре» дістало найбільше, наполегливо відвойовує право на чисте повітря.
Приберіть від нас «свинство»
— Ці господарські споруди побудовані ще в 2001 році, — розповідає Андрій Коломієць. — У декількох капітальних одно- і двоповерхових спорудах утримується, за моїми підрахунками, близько сотні голів свиней і корів, гній вивозиться і складується поряд з фермою на відкритій місцевості. Аміачні випари, як я розумію, забруднюють повітря і землю, провокують захворювання верхніх дихальних шляхів. За законом будівництво тваринницьких ферм у населених пунктах заборонено, але мої скарги і звернення до різних інстанцій, починаючи із сільської ради і закінчуючи обласною прокуратурою, результатів не дали. Переконливо просимо допомогти знести цю ферму, дати людям право дихати нормальним повітрям...
Чи такий уже й серйозний цей конфлікт? Запилені вулички села Котляревого зустріли спекотливою тишею. Шлях до фермера запитали у місцевому «довідковому бюро»: в покупців сільської крамниці. Жінки у яскраво-картатих халатах дохідливо пояснили, куди повернути, де зупинитися, кого запитати: «А там по запаху й самі зорієнтуєтеся...».
Споруду не помітити було неможливо: своїми великими габаритами вона вибивалася із звичного ряду сільських хат. Тільки самих віконець на задній стіні приміщення ми нарахували більш як тридцять. За високим парканом — ще декілька будівель. Хазяї проживали в деякій віддаленості від підсобного господарства — в хаті навпроти. На жаль, стукіт у металеві ворота нікого не сполошив: хоча по той бік паркану й кипіло життя. Ми чекали й таки дочекалися: нарешті у хвіртці з’явилося жіноче обличчя.
— Сина немає. Він поїхав до міста, а мені наказано нікого на ферму не пускати.
Уже ввечері після робочого дня із Котляревого зателефонували:
— Давайте зустрінемося.
Зустрілися.
— Мій батько на законних підставах узяв цю ділянку ще 1995 року під будівництво індивідуального житла. Часи були складні, люди не знали, за що хапатися, щоб вижити, — повідав керівник ФГ «Данс» В’ячеслав Дишловий. — Багато хто почав пиячити, спилися, або поїхали на заробітки. Ми не пішли ані в спекулянти, ані в бандити, не наживалися на купівлі-продажу, а заробляли на шмат хліба разом з батьком важкою селянською працею — вирощували худобу. Це дуже нелегка й копітка робота без вихідних та відпусток. Багато хто нам заздрить. Та нехай спробують — куди й подінеться заздрість...
Фермер не заперечує: підсобні приміщення зведені без проектної документації, без відповідних дозволів. Будували з батьком та й будували. Дивується: «Ніякого запаху не чути, це все вигадки заздрісників».
Вердикт перенесено на грудень
Нещодавно у головному управлінні ветеринарної медицини в Миколаївській області конфліктну ситуацію спробувала урегулювати чергова компетентна комісія. Зважаючи на приписи обласної прокуратури про усунення порушень природоохоронного законодавства, державна екологічна інспекція тимчасово заборонила діяльність ФГ «Данс». Серед інших пунктів зобов’язано фермера легалізувати тваринницьку ферму, перенести її за межі населеного пункту відповідно до пропозицій Жовтневої райдержадміністрації, у подальшому дотримуватися чинного законодавства. Остаточний розгляд цього питання комісія перенесла на грудень. Дивує інше: за інтереси сільської громади з фермером чомусь позивається рядовий мешканець села, пенсіонер. Дишлового, як з’ясувалося, ні разу так і не заслухала жодна депутатська комісія.
А що ж робить місцева влада, котляревський сільський голова, виконком: яка їхня роль у впорядкуванні й соціальному розвитку села? Люди скаржилися не тільки на запахи ферми: у селі не працює жоден вуличний ліхтар, немає тротуарів, часті перебої з водопостачанням, на деяких вулицях водопровідні крани цілодобово без води: комунальники економлять на електроенергії і скаржаться на відсутність коштів для ремонтних робіт.
— Я у відпустці, — упередив усі запитання на іншому кінці дроту сільський голова Руслан Шокот, напевно, не бажаючи більше розвивати цю тему.
Миколаївська область.
