Того вечора офіцер прикордонних військ Валентин К. на своєму автомобілі їхав до товариша. У дзеркало заднього огляду побачив патрульне авто з проблисковими маячками. Подумав, що когось наздоганяють і звернув праворуч, аби дати дорогу. Однак машина ДАІ притиснула його до узбіччя. Ледве чоловік відкрив двері, як його витягнули з автомобіля і почали бити.
Зі слів Валентина, автомобіль били молотком, а його — гумовим кийком. У хвилини, коли опритомнював, чув, як інспектори придумували собі виправдання. Коли прийшов до тями — вже лежав у наручниках з розбитим обличчям.
«Свої дії патруль вирішив прикрити тим, що мій син нібито був у нетверезому стані. Щоб приховати склад злочину, вони його облили горілкою та повезли у наркоцентр. Потім ще чотири години інспектори возили його, незрозуміло куди. І доставили в непритомному стані до військового шпиталю міста Житомира», — розповів нещодавно на прес-конференції «Тортури в міліції — норма життя? Кого звинувачувати і що робити?» батько хлопця Володимир К.
За словами Володимира К., у сина була закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, забій нирок, гематоми поперекової та сідничної ділянок. У лікарняній справі Валентина довідка з наркодиспансеру про те, що в крові не виявлено алкоголю.
Справа про побиття Валентина К. ведеться вже кілька місяців. Правоохоронці інцидент не коментують.
Адвокат Володимир Гречанівський називає такі історії «глухарями». Оскільки в країні дуже складно довести тортури правоохоронців та покарати винних. Основна причина — недосконалість Кримінально-процесуального кодексу, а також непрофесійність української міліції.
