Від рушника — до рушника!

Домоткане полотно для рушника завдовжки сім метрів — саме по собі теж унікальне. Воно знайшлося у жительки Великих Будищ Диканського району Євдокії Яхно. Ескіз для нього розробили знані полтавські художники Віктор і Олександр Бабенки, за творчої підтримки лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Надії Бабенко. А реалізувати задум взявся обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи під керівництвом Ліни Ковтун.

Вишивали рушник (суто полтавським стилем — червоним по білому) і справді всією полтавською родиною: над ним працювали найкращі майстрині з Полтавського, Чутівського, Карлівського, Миргородського, Машівського, Новосанжарського та Чорнухинського районів. Допомагали і студентки факультету технології та дизайну Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.

— Це дуже глибока і прекрасна українська традиція — вишивати рушники. Мені доводилося бувати в багатьох домівках полтавських селян, і ви знаєте, майже в кожній із них є рушники. Вони прикрашають оселю, вікна, ікони... Тому ми започаткували цю ідею, і дуже раді від того, що народ її сприйняв і підтримав, — зазначив голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев (до речі, він теж зробив кілька стібків на полотні) під час урочистої церемонії передачі рушника обласному краєзнавчому музеєві, де віднині зберігатиметься цей унікальний витвір мистецтва, який зможуть оглянути всі бажаючі.

Але добру справу буде продовжено. За словами ректора Полтавського педуніверситету Миколи Степаненка, такий же рушник візьмуться незабаром вишивати й студенти цього навчального закладу. А зберігатиметься він у Музеї рушника, який діє при університеті.

Полтавська область.