Голова Держгірпромнагляду Сергій СТОРЧАК: «Власника треба заохочувати економічно до безпечної роботи»

Країна готується до Дня шахтаря. Але з року в рік це професійне свято позначається гучною аварією і траурними стрічками. Держгірпромнагляд, вітаючи шахтарів, звернувся до шахтарських колективів та керівників вугільних підприємств з проханням зробити все, щоб не допустити аварійних ситуацій. Оскільки трагедії у галузі — саме через порушення норм промислової безпеки та охорони праці, а не від якихось потойбічних сил, як дехто ладен вважати. «Голос України» запросив до розмови голову Держгірпромнагляду Сергія СТОРЧАКА.

— Напередодні Дня шахтаря вуглярі щосили намагаються збільшити видобуток, щоб відрапортувати про свої досягнення, отримати премії, — каже голова Держгірпромнагляду Сергій Сторчак. — Але правила безпеки при цьому відсувають на другий план. Звідси і трагедії.

Сторчак: Так, лаву лише готували до роботи. З усього видно, безграмотно і безвідповідально, не провівши розгазування майбутніх виїмкових ділянок після планових заходів з реверсу вентиляційного струменя гірничих виробок. Правила безпеки вимагають обов’язково перевірити концентрацію метану перед тим, як увімкнути в лаві струм. Якби це зробили — аварії вдалося б уникнути.

Сторчак: Це найважливіше питання. Великий оптимізм вселяють слова Юлії Тимошенко, сказані днями на «круглому столі», присвяченому розвиткові вугільної галузі. Прем’єр-міністр прямо зазначила, що головне у вугільній галузі — це безпека праці.

Праця шахтарів, переконаний, стане безпечнішою, коли в галузі з’явиться власник, який усвідомить необхідність дотримання норм промислової безпеки. Ми стали, приміром, впевненішими у безпечній роботі колись надаварійних об’єднань «Павлоградвугілля» та «Краснодонвугілля» після приходу туди саме такого власника.

Однак у цілому ситуація у вугіллі залишається критичною — рівень виробничого травматизму надзвичайно високий. Керівники шахт через свою безвідповідальність почасти свідомо не дбають про охорону праці. Пам’ятаю, яких зусиль нам коштувало домогтися використання у вугільних лавах безпечних конвеєрних стрічок. З тими несертифікованими стрічками, що потоком ішли на шахти, мало не щодня виникали пожежі. Вуглярі разом з профільним міністерством щиро нас запевняли — інших нема і бути не може. Тоді наш комітет змушений був вольовим рішенням заборонити експлуатацію цього обладнання і зупинив одночасно роботи на 68 шахтах. Одразу з’явилися нові стрічки, і про пожежі забули.

Сторчак: Ми так і робимо — іншого виходу нема. Але не можна, образно кажучи, закручувати гайки без міри довго. Проблему не зрушити, навіть якщо взяти під варту, приміром, керівників багатьох газопостачальних підприємств і позакривати мало не всі вугільні шахти, бо, як засвідчила перевірка, яку комітет провів торік за розпорядженням уряду, лише 30 із 227 копалень цілком відповідають вимогам промислової безпеки. А технічний стан регіональних газорозподільних мереж не витримує жодної критики. Однак постає питання: чи готова до цього економіка країни і суспільство загалом? Адже, окрім усього, доведеться вирішувати безліч гострих соціальних проблем, що неодмінно виникнуть.

Переконаний, радикальні кроки слід робити не в посиленні адміністративних і каральних методів. Це не той шлях, яким має розвиватися країна, що сповідує європейські цінності. Справді, за законом власник несе цілковиту відповідальність за належну організацію виробничого процесу. З другого боку, його теж треба зрозуміти і навіть де в чому підтримати — на ньому тримається економіка держави. Для бізнесу головне —прибуток. Мову грошей він розуміє найкраще, і з ним саме так слід розмовляти, запроваджуючи передусім правові механізми його економічної зацікавленості, а головне — економічної відповідальності, щоб порушувати норми промислової безпеки стало просто невигідно.

Сторчак: Неодноразово наголошував на тому, що Україна — єдина країна світу, яка звільнила власника від економічної відповідальності за безпеку на виробництві. Це обернулося тим, що окремим підприємствам легше сплатити символічний штраф за порушення вимог промислової безпеки та організувати гучний похорон загиблих працівників, аніж витрачатися на поліпшення умов праці. Чому б і ні, якщо сьогодні витрати на ліквідацію наслідків резонансних промислових аварій компенсує резервний фонд Кабміну, що наповнюється, між іншим, за рахунок наших з вами податків. Хоча, погодьтеся, цей значний фінансовий тягар має нести не суспільство, а підприємство та його власник, з вини якого загинули люди.

Ми пропонуємо також зобов’язати роботодавця, який допустив аварію чи нещасний випадок через недотримання норм промбезпеки і охорони праці, повертати Фонду соціального страхування виплати постраждалим робітникам. Ще один запропонований комітетом ефективний економічний стимул — коли підприємство сплачує внески у зазначений фонд за диференційованими страховими тарифами: що кращий стан охорони праці — то менші відрахування. Погодьтеся, дієво, а головне — справедливо.

Ми не просто про це говоримо. Комітет розробив та ініціює прийняття пакета законодавчих змін з питань промислової безпеки. Вони цілком відповідають європейським стандартам — директивам ЄС і конвенціям Міжнародної організації праці, консолідуючи зусилля всіх державних структур на вирішення зазначених проблем і встановлюючи саме партнерські взаємини між державою і роботодавцями.

Адже не треба вважати їх усіх підряд злісними порушниками, ладними заради прибутку ризикувати життям робітників. Таких — одиниці. Відповідальний власник розуміє, що, запобігаючи аваріям, ми допомагаємо йому уникнути моральних і фінансових втрат, зберегти кадри та основні фонди. Оскільки неможливо провести межу, де закінчуються, власне, виробничі технології і починається промбезпека. Це — одне ціле.

Такого господаря давно чекає газове господарство. Сподіваюся, щойно створене при НАК «Нафтогаз України» для управління державними газорозподільними активами ДП «Нафтогазмережі» не тільки встановить контроль над роздрібним ринком газу, а й забезпечить нарешті безпечну експлуатацію локальних газопроводів, доведених деякими обл- і міськгазами «до ручки».

Після трагедії в Дніпропетровську, коли від вибуху газу було зруйновано житловий будинок, нам надали додаткову функцію — проведення технічного розслідування аварій, пов’язаних з використанням газу в побуті. Саме через те, що газорозподільні мережі не мають ефективного власника, нам доводиться провадити жорсткий контроль у цій сфері. З 12 травня ми навіть ввели посилений режим нагляду в системі газопостачання, взявши на себе, по суті, функції відомчого контролю, — від проектування і будівництва газопроводів до питань їх ремонту і експлуатації.

Але безпечна робота газового господарства, як і вугільних шахт та інших промислових об’єктів, не може весь час триматися винятково на наших «багнетах».

Сторчак: Нібито жодних перешкод — ніхто не проти. Передусім — самі ж роботодавці. Однак процес іде дещо повільно. Скажімо, розробка системи диференційованих тарифів була серед головних завдань державної програми економічного і соціального розвитку ще у 2004 році. Ми опрацювали та подали до Кабінету Міністрів відповідний законопроект. Але його зняли з розгляду у зв’язку з внесенням до Верховної Ради підготовленого Мінпраці законопроекту з питань профілактики виробничого травматизму, який замість того, щоб врегулювати механізм диференціації страхових тарифів, взагалі виключає такий принцип зацікавленості роботодавця.

У червні парламент ухвалив нарешті в першому читанні вкрай важливий законопроект «Про промислову безпеку». Сподіваємось, ухвалить і запропоновані комітетом зміни до Адміністративного кодексу, які передбачають збільшити майже вшестеро суми штрафів за невиконання вимог промбезпеки й охорони праці. Це й буде та економічна відповідальність, яка краще за будь-які каральні методи і адміністративні приписи змусить власника (чи то буде держава, акціонери чи приватна особа) піклуватися про безпеку на виробництві.

Загалом уся політика у сфері промислової безпеки має ґрунтуватися саме на економічних засадах. Зусилля держави, зокрема фінансові, насамперед слід спрямовувати на попередження аварій, щоб потім не потрібно було героїчно ліквідовувати їх наслідки, ризикуючи при цьому життям самих рятувальників.

А сьогодні під час формування державного бюджету левова частка коштів уже з самого початку спрямована на надзвичайні ситуації і, відповідно, на зміцнення структур, які ними займаються. На програми і заходи з профілактики промислових катастроф залишаються крихти. Хоча акцентувати увагу необхідно не на наслідках, а на причинах. Переконаний, якби ми мали зворотну пропорцію, багатьох аварій вдалося б уникнути. Світовий досвід давно довів: гривня, вкладена у безпеку праці, обертається п’ятьма гривнями загального економічного зиску.

Сторчак: Ми ніколи не знімали з себе відповідальність за поки недостатній рівень промислової безпеки і стан виробничого травматизму. Кожну аварію, кожний нещасний випадок сприймаємо, найперше, як недоліки і прорахунки своєї роботи і шукаємо шляхи, як унеможливити їх у майбутньому.

Один з них — через удосконалення системи державного нагляду і комплексного управління охороною праці. Тому постійно реформуємо структуру нагляду адекватно суспільним перетворенням. Основну увагу зосереджуємо на найбільш травмонебезпечних галузях і об’єктах підвищеної небезпеки, створюючи гірничі округи, міжрегіональні інспекції, які працюють на декілька областей.

Як відомо, уряд окремою постановою обмежив до мінімуму проведення перевірок підприємств з низьким та середнім ступенем ризику. Разом з тим, у країні загострилася ситуація з травматизмом при використанні газу в побуті. Ми вирішили залучити інспекторів з агропромислової та соціально-культурної сфери до перевірок у газовому господарстві, а також виробництв підвищеної небезпеки.

Наступним кроком стане розподіл повноважень теруправлінь комітету за обласним та спеціалізованим рівнями. Це необхідно для підвищення ефективності та щільності державного нагляду в потужних і потенційно-небезпечних галузях, які представлені в регіонах країни нерівномірно, таких як видобуток нафти й газу, охорона надр, морський та річковий транспорт, хімічна промисловість. Постійним оперативним наглядом у цих галузях будуть займатися спеціалізовані міжрегіональні інспекції.

Сторчак: Наука повинна відігравати провідну роль у вирішенні цих питань. Особливо у вуглевидобутку, який опустився на глибину понад кілометр у складних гірничо-геологічних умовах. Однак останні 20 років газодинамічні явища на великих глибинах наукою практично не вивчаються. Хоча вони раз у раз стають причинами резонансних катастроф. Неодноразово в актах державних комісій з розслідування причин аварій на шахтах зазначалося створити Академію гірничих наук при Національній академії наук України. Однак питання з незрозумілих причин так і не вирішено.

Ми маємо достатньо підстав не довіряти відомчим інститутам галузевих міністерств, що займаються промбезпекою. Їхні рекомендації почасти суперечать навіть чинним нормативним актам. За гроші замовників госпрозрахункових програм (бо це сьогодні чи не єдине фінансове джерело їх існування) вони ладні науково обґрунтувати хоч пожежу у вугільній лаві і назвати причиною виробничої аварії якісь містичні явища.

У нас нема часу чекати, поки в науці відбудуться реформи. На кону — здоров’я і життя тих, хто своєю працею створює країні її економічну могутність. Тому посилюємо діяльність Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці, що входить до структури Держгірпромнагляду, відкриваючи там нові підрозділи, які забезпечать об’єктивний науково-технічний супровід питань виробничої безпеки. Торік почали реформувати систему науково-технічної підтримки державного нагляду, передавши в управління інституту експертно-технічні центри, створені саме для того, щоб реально оцінити технічний стан виробничих об’єктів і забезпечити їх безпечну роботу. Зовсім не потрібно зупиняти зношені основні фонди. Їх експлуатацію цілком можна продовжити, але тільки на підставі обґрунтованих науково-технічних висновків.

Запевняю, у наших спеціалістів високий професійний рівень, знання всіх без винятку технологічних процесів на рівні головних інженерів. А головне — ми чітко розуміємо, як вивести на підприємствах стан промислової безпеки й охорони праці на рівень розвинених країн світу.