Від сільських голів, як правило, очікують, що вони без вагань завжди та всюди підтримуватимуть «своїшого» — голову райради. Тим часом у багатьох районах нашої країни очільники рад та держадміністрацій не здатні порозумітися... І сільські голови опиняються ніби між двох вогнів. Та самоврядування не може бути сліпим і бездумним. Воно має керуватися винятково інтересами громади. У Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині сільські голови відмовилися бути слухняними ляльками, оцінивши зусилля голови райдержадміністрації щодо розвитку району. Нижче публікуємо їх колективний лист.
Останнім часом на шпальти газет, на публічні заходи, в тому числі й сесії районної ради, виносяться питання, які зачіпають керівника районної державної адміністрації Ростислава Ярему. Що ж такого накоїв Ярема, кому він не догодив? Проаналізуємо його трохи більш як річну діяльність на посаді. Що змінилося в районі? Чи є бодай якісь позитиви? Нам, сільським головам, керівникам громад, які найближче до простих людей, зміни видаються досить зримими.
Ось, до прикладу, питання розрахунків за паї з селянами. Той, хто намагається критикувати Ярему, нехай скаже, коли ще орендарі розраховувалися за паї так ретельно, як нині? Чи платили людям по три відсотки від вартості земельного наділу, а то й більше? Чи не боргували роками? Чи не забували при цьому перерахувати податки в державні фонди? Не пам’ятаєте такого... Отож бо й воно. Бо хіба не оббивали люди ще торік пороги районної влади, добиваючись виплати за паї за минулі роки? Тепер багато орендарів, щойно зібравши урожай, поспішають одразу віддати власникам земельних наділів належну їм оплату — чи то зерном, чи грішми, як побажає селянин. Значна частина населення тримає худобу, тому люди не проти розрахунків натурою. До того ж селяни забули, як їм «цикали» на «пайові» сякий-такий суржик. Тепер інвестори почали рахуватися з селянами, а також із нами, сільськими головами. Уперше стало правилом запровадження договорів соціального партнерства, котрі передбачають внесок орендарів землі, господарників у соціальний розвиток наших сіл. Районна адміністрація домагається від бізнесу, який працює в районі, беззаперечної підтримки соціальних програм. Усе це, шановні опоненти Яреми, сталося саме за його роботи на посаді голови райдержадміністрації. Підприємці вперше побачили, що в районі є знедолені, і почали дбати про них. Ось хоча б програма забезпечення дітей-сиріт житлом. Більше в жодному районі області бізнесмени не купили стільки будинків для сиріт, як на Кам’янеччині. Про це й центральна преса писала.
Саме Ростислав Тарасович запровадив у районі суворий реальний облік землі та гідну адекватну орендну плату за неї. Орендна плата ще торік становила смішні суми — 20—40 гривень за гектар, тепер не менш як 300, а то й 500—1000 гривень. Це дає змогу наповнювати бюджет району. А також унеможливлено «дерибан», який спостерігався після помаранчевої революції. Уперше провели земельний аудит, залучивши фахівців із області. Цим самим допомогли й сільським головам навести порядок у земельних питаннях та належно оформити документацію. Якщо Ростислав Ярема займає в згаданих питаннях жорстку позицію, це, звісно, не всім подобається. Але ж очільник адміністрації і не збирається подобатися, він чесно виконує свою роботу і передусім намагається дбати про людей, які давно чекають від влади людського ставлення до них.
У нас уперше почали ремонтувати дороги по-справжньому, а не присипати ями мучкою. Хіба це не позитив? У районі стало більше шкільних автобусів та шкільних округів, кожна дитина тепер має змогу отримати сучасну загальну середню освіту, не нижчого рівня, ніж її здобувають учні в місті. Без жодних кредитів, власними зусиллями район ремонтує школи, дбає про заміну в них старих вікон на енергозберігаючі та високозатратних електроплит на сучасні, економні. Турбота про дітей відплачується сторицею. Вони перемагають на численних олімпіадах та конкурсах, приносять славу району. Освітні, медичні округи — то гарні ідеї за нинішнього фінансування. Ми, отже, не розпорошуємо кошти, а рятуємо ту чи ту галузь.
А погляньмо, як ожила культура! За мізерного фінансування районна адміністрація зуміла організувати декілька обласних, всеукраїнських фестивалів, наслідуючи приклад «розкрученого» міста Кам’янця-Подільського. Уперше між міською та районною владою запанувало порозуміння, проводяться спільні заходи, район та місто цього року разом відкрили туристичний сезон. Унаслідок такої популяризації району в липні до нас приїхали учасники на фестиваль зі спортивної риболовлі аж із дев’яти областей. Хто заважав попередникам Яреми вести діалог із міською владою на рівних, запозичати досвід залучення туристів до міста-сусіда, яке знають поза межами України? Ростислав Ярема займає правильну позицію: їдуть до нас гості — то наші заробітки, розвиток туристичної інфраструктури, нові робочі місця. За його пропозицією ставки єдиного податку для окремих видів підприємницької діяльності стали такі низькі, що люди охочіше беруться за власну справу. Це і серйозна підтримка народних умільців, які тепер можуть допомогти відродити ремесла на території району. За цими кроками — майбутнє Кам’янеччини, що так багата на таланти, але жодного сприяння вони десятиліттями не мали.
Нарешті сільські голови дізналися, чим займається дільничний інспектор міліції на території їх сільрад. Відтепер голова та дільничний почали працювати спільно. Ми очікуємо від такого партнерства оздоровлення соціальної атмосфери, уникнення зростання правопорушень.
Населення часто порівнює дії Ростислава Яреми з діями відомого очільника району Володимира Смирнова. Правила гри, які запровадив Ярема, нікому не дають можливості розслаблятися, працювати абияк. За Смирнова, в радянські часи, щоправда, не знали куди дівати гроші. Нині ж Ярема показує, де їх можна взяти. Адже стільки нерозв’язаних проблем накопичилося в наших селах! Тож треба наповнювати й сільські бюджети. І правильно вимагає голова держадміністрації, щоб підприємець, зареєстрований на території сільради, платив виключно до бюджету, а не в кишеню посадовцю. Той, кому не подобається така позиція, не може називатися патріотом району, країни. Хіба сільські голови можуть таких підтримувати?!
Сільські голови:
Інна Абдулкадирова, Анатолій Приступа, Ірина Павлюк, Михайло Гасюк, Валентина Парова, Олександр Домбровський, Тетяна Берник, Анатолій Костюк, Валентина Мартинюк, Зінаїда Сафронюк, Станіслав Радавчук, Станіслав Надольський, Михайло Олійник, Микола Чайковський, Володимир Ільницький, Віталій Маслянко, Марія Міткевич, Ігор Петрованчук, Валентина Гайдамащук, Ганна Співак, Валерій Гайшук, Інна Бешлей, Юрій Годований, Іван Посітко, Леонід Бабій, Михайло Корнієнко, Ігор Сендзюк, Леонід Фугело, Ігор Усік, Юрій Безродний, Іван Спасюк, Іван Слободян, Володимир Василинчук, Віра Чистяк, Антоніна Горбняк, Лідія Гаджаман, Василь Мацьков.
