Цьогорічної весни в Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині активно обговорювали новину: опалювальні мережі у школах влада має намір передати приватному підприємству, яке вдосконалить їх та експлуатуватиме. Відтак за бюджетні кошти районна освіта купуватиме готове тепло, не вникаючи в проблеми заготівлі палива чи ремонтів. До того ж вартість потрібного освітнім закладам «продукту» не повинна перевищувати 20 відсотків вартості мереж. Директори шкіл раділи: нарешті в них зникне неабиякий головний біль, що забирає й зусилля, й час, які педагогам хотілося б спрямувати передусім на виховний процес. Голова райдержадміністрації Ростислав Ярема запевняє: наміри мають під собою твердий ґрунт. Нині ведуться переговори з кількома такими підприємствами. Хто запропонує освітянам найвигідніші умови, з тим і працюватимуть уже найближчого опалювального сезону.
Влада й до цього чимало зробила, щоб осучаснити «шкільну енергетику». Там, де десятиліттями діти мерзли на уроках, тепер працюють сучасні економні електричні, рідше газові, котли. Оскільки в районі газифіковано лише третю частину населених пунктів, то більше надій при опаленні бюджетних установ усе-таки покладають на електрику, платять за неї за найменшим, нічним, тарифом. Удень насоси лише проганяють нагріту вночі воду — і в приміщеннях стає тепло. Щоб воно не вивітрювалося, повсюдно встановлюють енергозберігаючі пластикові вікна та двері. Якщо в 2007 році вікна та двері задля збереження тепла міняли державним коштом, то в 2008-му зуміли знайти спонсорів, які й покрили левову частку витрат. У такий спосіб освіта розжилася на 56 нових вікон. Тільки одна директорка Вербицької школи Тетяна Соколовська достукалася до благодійників аж на 37 вікон. Нині дякують фірмам «Авіс», «НІБУЛОН», «Вікно плюс» за те, що в школу вже не проникає хуга через зношену столярку.
Значно вплинула на показники економії ще й заміна електроплит. Застарілі моделі просто-таки жерли кіловати. Придбали сучасні, енергоекономні на загальну суму 30 тисяч гривень. Тепер приготування казану борщу, компоту, чаю, кількох десятків котлет уже не коштує, як вишукані заморські страви.
Депутати району, оцінивши вигоду, цьогоріч уже виділили освіті на заміну вікон 100 тисяч гривень, ще 440 тисяч надійшло з державної скарбниці. Плюс на плити 90 тисяч, на нові котли — 99.
Хто на власні очі хотів би переконатися в користі від змін, міг би завітати до школи ну хоча б у Заліссі Першому. 250 тисяч гривень витратили тут на перехід на електричне опалення. Реконструкція йшла важко, вже дехто й сумнівався, чи встигнуть до зими.
— Колись тут було 240 учнів, тепер лише 93, — розповідає директор Валерій Клеванський. — Приміщення величезне, старе, та й система опалювальна давня. Навіть 100—110 тонн вугілля на сезон ефекту майже не давало. До того ж отримували його не вельми якісне. Кочегари вічно були в сажі, злі, дійшло до того, що почали відмовлятися виходити на роботу. Зі своїм понад 30-річним директорським стажем, знаючи в селі кожну людину та маючи до селян підхід, я вже й надію втратив, що зможу вмовити когось залишитися на цій каторжній посаді.
Минулої осені у школі відбулася «енергетична революція». Тепер приміщення обігріває електричний котел. У котельній — як у центрі управління: кнопки, пульти, ідеально чисто. А щоб веселіше було черговому, то й телевізор поставили. Олександр Шупарський і на кочегара не схожий, більше нагадує інженера. Щомісяця, підраховуючи витрати електроенергії, у школі зауважують: значно дешевше тепер тепло.
— Ми обрали правильну стратегію, — каже головний освітянин району Ніна Гурська. — Усі витрати окупилися. Витрачено чималі гроші на таку реконструкцію, однак маємо істотну економію у споживанні енергоресурсів, яка становить до 30 відсотків від минулих показників. Тож, витрачаючи, справді економимо.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.