Футбол. Нинішній рік для нашого студентського футболу інакше як тріумфальним не назвеш. Збірна країни, вдруге під орудою Володимира Лозинського (на знімку праворуч) виграла «золото» Універсіади. Цього разу в Бєлграді (Сербія), а два роки перед цим — у Бангкоку (Таїланд). І тепер в Україні мешкають одинадцять (!) дворазових чемпіонів з футболу Всесвітніх ігор студентів: Антон Монахов, Ігор Худоб’як, Микола Ревуцький, Андрій Башлай, Андрій Запорожан, Ігор Гребинський, Ігор Гордя, Артем Старгородський, Андрій Шевчук, Дмитро Гунченко, Андрій Місяйло. Варто відзначити надійного воротаря — дебютанта Універсіад — Юрія Кисилицю. Нашій команді протягом турніру били двадцять пенальті. І десять із них Юрко парирував!
Торік ми на найвищому рівні провели VІ чемпіонат Європи серед команд університетів. Тоді з трьох наших учасників два стали призерами: МАУП (Київ) — «срібним», «Факел-ІФНТУНГ» (Івано-Франківськ) — «бронзовим». Здавалося, чого б іще бажати? Але наші на цьому не зупинилися. Цього року в польському місті Вроцлаві українці досягли абсолютного результату. Фінал чемпіонату став українським. У Національного педагогічного університету (Тернопіль) — золоті медалі, у «Факела-ІФНТУНГ» — срібні.
Цікаво, що ці колективи грали і в фінальному поєдинку національного чемпіонату в травні у Бородянці. Матч завершився внічию — 0:0. Прикарпатці тоді виграли по пенальті. Ситуація повторилася і на університетському Євро. З тією різницею, що пенальті не було. А цього разу гору взяли тернополяни (1:0) — дебютанти єврозмагань.
— Як на мене, головна якість нового чемпіона — колосальне бажання перемогти, — каже перший віце-президент Всеукраїнської футбольної асоціації студентів Олег Лащук (на знімку ліворуч).
— І це все?
— Зрозуміло, що майбутні педагоги з Тернополя мають достатній футбольний вишкіл. У них чудовий згуртований колектив. Чимала заслуга в цьому їхнього досвідченого тренера Василя Івегеша. Не подумайте, що я почну зараз стверджувати, ніби йому місце — на тренерському містку мадридського «Реала». Це, зрозуміло, жарт. А коли серйозно, то Василь Петрович, справді, чудовий педагог, організатор і в футболі вже хтозна скільки років. Знає і вміє багато.
— Олеже Миколайовичу, якщо порівняти чемпіонат в Києві торік і у Вроцлаві тепер, то чим вони різнилися?
— У нас був вищий рівень. Допомагала держава. Організатори і волонтери, як то кажуть, душу вкладали у справу. Було багато сувенірної продукції, добре організована культурна програма. Ми забезпечили суддівство найвищого рівня. А головне — під чемпіонат з’явилися нові поля і реконструйовані стадіони. Це арени Податкового університету в Ірпіні, столичних Національного аграрного університету, Національного економічного університету. У Польщі все було прагматичніше, скупіше.
— Цікаво, а яка тепер атмосфера у Вроцлаві в зв’язку з тим, що йому в числі чотирьох польських міст УЄФА доручила проведення матчів Євро-2012?
— Там на кожному кроці йде якась реконструкція. Прокладають нові сучасні дороги, різноманітні комунікації. Все поки що нагадує величезний будівельний майданчик.
— Але повернімося до українського студентського футболу. У світі та Європі наші команди — серед еліти. Але для того, щоб підтримувати високий рівень, либонь, і внутрішні змагання слід проводити на відповідному рівні?
— Ми з кожним роком, як то кажуть, додаємо у цій справі. Без зайвої скромності скажу, що вузівські чемпіонати в Україні стають дедалі популярнішими. Але, зрозуміло, є резерви. Дуже хотілося, щоб до нашої справи приставало якомога більше команд вищих навчальних закладів. І така тенденція спостерігається. До речі, 3 вересня у Будинку футболу проведемо збори представників університетів (початок наради об 11.00). Тоді й вирішимо, скільки команд візьме участь у черговому чемпіонаті України, котрий плануємо розпочати 23 вересня. Якщо більше, ніж у попередньому, то й зон побільшає. Скажімо, Схід, Захід, Центр, Південь тощо. Порадимося, як організувати змагання, враховуючи нинішні економічні негаразди, з якомога меншими переїздами і витратами. Чемпіонат точно розвиватиметься, бо студенти прагнуть грати у футбол.
Фото автора і Олега ЛАЩУКА.
