На українській сцені з’явилася нова зірка. На міжнародному конкурсі молодих виконавців популярної музики «Нова хвиля-2009», який проходив у латвійському місті Юрмала, перше місце посіла співачка Джамала з України. Її голос вразив і журі, й публіку — всі аплодували стоячи. Джамала відповіла на запитання кореспондента УНІАН.
— Джамала, ви сказали, що 50 тисяч євро, які ви одержали як приз у Юрмалі, витратите на особисті цілі. Це на які?
— Ну які в мене можуть бути особисті цілі? Тільки музика. Одягу в мене поки що достатньо, косметики теж, тому моя мета нині одна — музика.
Поки що в мене немає конкретних планів. Це можуть бути або оранжування, або просто пісні.
— Ви стали зіркою, можна сказати, в одну мить. Що ви відчули при цьому?
— Було приємно, звичайно. Найголовніший показник моєї популярності було не те, що там, в Юрмалі, до мене підходили, брали автографи, хотіли фотографуватися разом зі мною і що доводилося їх відганяти, а те, що коли я вийшла з літака, повернула голову і побачила: пілот з вікна махає мені рукою, показує — «клас».
Так, для мене показник популярності — коли всі впізнають: від прибиральниць до пілотів.
— Ви після Юрмали ще не були вдома в Криму?
— Ні, ще не бачилася зі своїми рідними, але я їх постійно чую, відчуваю. Ми весь час з мамою і татом на телефонному зв’язку. Дуже за ними сумую, вони теж. Але батьки розуміють, що інакше бути не може.
— Розкажіть про свою сім’ю...
— А що про неї розповідати?! Вона найпрекрасніша на світі.
— Чому ви вибрали пісню «Верше, мій верше»?
— Це, можна сказати, з маминої подачі, тому що вона їй дуже подобається.
До нас якось потрапив диск Квітки Цісик, я її раз прослухала і постійно ходила, наспівуючи цю пісню, а мама була в захваті від неї.
І коли став вибір хіта країни (умова конкурсу «Нова хвиля»), ми перебрали дуже багато інформації, дуже багато пісень, «Океану Ельзи» зокрема. Але краще за цю пісню не було нічого.
— Ви цікавитеся політичним життям України?
— Ні, абсолютно. Якось не виходить навіть думати про це, бо в мене зовсім інший спосіб життя.
— Які у вас хобі?
— Хобі — музика. Це і професія, і решта мого часу. Тобто весь мій вільний час займає вивчення або якихось музичних текстів, або нот.
Також займаюся йогою, але це просто зарядка, а не хобі.
— Чи не хочете більше співати українською мовою?
— Хочу, хочу співати різними мовами. Я навіть сама написала пісню українською, але це не зовсім те, що я хотіла б сьогодні співати. Я дуже критично підходжу до музики, тому поки що свої пісні співати не буду.
— Розкажіть про своє особисте життя. Який чоловік вашої мрії?
— Про особисте життя я взагалі не хотіла б говорити. Можу тільки сказати одне, що зараз я не закохана. Маю на увазі, в чоловіка. От і все.
Вважаю, що особисте життя повинно бути справді особистим. Краще хай всі говорять про мою нову пісню, ніж про мого якогось нового хлопця.
— Кажуть, для артиста обов’язково бути закоханим...
— Так, стан закоханості повинен бути, але не обов’язково в чоловіка. Коли я виходила на сцену, я була закохана в глядача, я йому несла цю думку. Можливо, тому й була така реакція на мене.
— У вас такий сильний голос... Як ви далі збираєтеся будувати свою кар’єру?
— Думаю, що мої плани будуть пов’язані як з Україною, так і з зарубіжжям, але, знову-таки, це тільки плани, нічого конкретного сказати не можу.
Найголовніше, що я зрозуміла: треба просто мріяти, нести з собою думку, що ти хочеш від життя. У мене поки що немає конкретної картини, але я знаю, що хочу дуже багато чого. Може, це сміливо прозвучить, але я хочу виступати на MTV, одержати «Греммі».
— Співачкою якого жанру ви себе вважаєте?
— Я ще не можу визначити свій стиль. Думаю, глядачі, слухачі самі його повинні визначити. В моїй музиці дуже багато змішаного, наприклад, джаз, соул. Тому назвати себе якось конкретно я не можу.
Сьогодні сам голос нікому не цікавий, потрібен комплекс, комплекс душі, голосу, очей, зовнішнього вигляду, костюма, рухів.
— У вас обидва батьки кримські татари?
— Ні, мама моя вірменка з сумішшю поляків і українців.
— Ким вважаєте себе ви?
— Слава Богу, в нашій сім’ї ніколи не виникало такого питання. Ми завжди себе вважали українцями. Мій тато не розмовляє українською, але завжди заохочував нас учити українську в школі. Він постійно прагнув, щоб ми знали мову країни, в якій живемо. Моя сестра виступала навіть на форумах з української літератури.
Розмову вела Оксана КЛИМОНЧУК..