Чорні археологи

Микола Хоменко, начальник Опішнянського відділення міліції Зіньківського райвідділу, розповідає: «Інформацію щодо проведення незаконного розкопування братської могили радянських воїнів, похованих на цьому місці у 1943 році, на вул. Агропунктівській, я отримав від селищного голови Опішнянської селищної ради. Того ж дня жителі вул. Ватутіна повідомили про руйнування одиночної і братської могил воїнів, які загинули під час визволення Опішні. Згодом, у процесі проведення відповідних перевірок, було з’ясовано, що внаслідок незаконних дій членів організації «Історична Полтавщина», крім вищеназваних об’єктів культурної спадщини, було зруйновано братську могилу двох воїнів на селищному кладовищі, розташованому по вул. Глинській».

Зі слів начальника Опішнянського відділення міліції, виправдовуючи свої дії, члени історико-пошукової організації стверджували, що розкопували тільки занедбані, завалені сміттям могили й робили «вкрай важливу» для громади справу. Теоретично, члени громадської організації працювали задля втілення в життя благородної мети — створення меморіалу міжрайонного значення.

Місцевий житель Микола, який проживає неподалік від поховання бійців Рибкіна і Журавльова (монументальність якого порушили шукачі), розповів, що кожну могилу в селищі доглядають учні місцевих шкіл. Двічі на рік — на День Перемоги і День визволення Опішні (19 вересня) — діти ушановують загиблих воїнів, фарбують обеліски, знищують бур’ян. «Я і сам у шкільні роки доглядав братську могилу, яку нещодавно зруйнували ці люди», — повідомив Микола.

У свою чергу в керівництва районної міліції і селищної ради виникло чимало запитань до членів організації. Олег Кужим, селищний голова, переповів, що керівник правління історико-пошукової організації планував перепоховати останки радянських воїнів і створити збірний військовий цвинтар із облаштуванням меморіалу спочатку в Опішні, а згодом, не отримавши згоди селищної ради, зупинив свій остаточний вибір на Малих Будищах. Причому очільник «Історичної Полтавщини» не поставив до відома щодо своїх планів сільського голову Мало-Будищанської сільради. Таким чином, організація проводила пошукові роботи і намічала перепоховати останки загиблих воїнів у Малих Будищах, не отримавши відповідного дозволу сільради.

Як зазначив Олег Кужим, будь-які археологічні розвідки та розкопки проводяться винятково з дозволу виконавчих комітетів міських, сільських та селищних рад, за участю представників, при обов’язковому вирішенні питання про місце перепоховання рештків. «Як можна викопати кістки і не знати де їх поховати? — обурений селищний голова Опішнянської селищної ради. — Громада їх не просила це робити!»

Побіжно Олег Кужим озвучив ряд значимих питань, які обґрунтовують факт незаконності дій членів організації і наявність підстав притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 298 КК України (незаконне руйнування пам’яток історії). Зокрема, аналізуючи зміст дозволу, він звернув увагу на наступне: «Сам дозвіл, виданий Держкультурспадщиною, не надає організації право провадити археологічні дослідження об’єктів культурної спадщини». Селищний голова зазначив, що такий вид робіт, як «пошукові», право на виконання яких історико-пошуковій організації надає дозвіл, взагалі не передбачений чинним пам’ятникоохоронним законодавством.

Олесь Пошивайло, доктор історичних наук, директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України, наголосив на тому, що історико-пошукова громадська організація «Історична Полтавщина» не є науковою, і в її складі немає жодного фахівця з проведення археологічних досліджень. «Розкопування могил здійснювалося за відсутності будь-якої на те необхідності, оскільки всі зруйновані могили були доглянуті й узяті на облік та під охорону держави відповідно до «Списку історичних об’єктів та об’єктів монументального мистецтва Зіньківського району», — акцентував науковець.

Наразі, в межах досудового розслідування кримінальної справи, співробітники Зіньківського райвідділу вилучили з домогосподарства голови правління історико-пошукової організації металодетектор та археологічні об’єкти. До «колекції» шукача увійшли антикварні монети (часів царської Росії і повоєнної доби), нагрудні знаки «Гвардія», обручки, хрестики, ґудзики, а також запали та бойова граната часів Великої Вітчизняної війни.

До речі, знайдена граната послужила підставою для порушення кримінальної справи за сукупністю злочинів, учинених головою «Історичної Полтавщини», за ч. 1 ст. 298 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України (незаконне зберігання бойових припасів). Зважаючи на фактичні наслідки діяльності громадської організації «Історична Полтавщина», фахівці визнають її розкопки незаконними й такими, що не мають нічого спільного з охороною пам’яток культурної спадщини. Достатньо тільки поглянути на мішки, в яких зберігаються людські рештки без жодних відміток про кількість та місце їх виявлення. До того ж у мішках не виявлено жодних рештків одягу, обмундирування, військового спорядження, зброї або нагрудних знаків, які дозволяють максимально ідентифікувати особу, поховану в могилі. Більше того, безсистемний характер зберігання останків взагалі унеможливлює їх ідентифікацію. Розслідування кримінальної справи триває. А тим часом комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при облдержадміністрації призупинила дію дозволу на проведення археологічних розвідок.

Допоки слідство з’ясовує справжню мету пошукових робіт, актуальним для Опішнянської селищної ради залишається питання: «Хто і де буде хоронити останки свідків героїчного минулого»?

 

Полтавська область.