Держава не допомагає церкві (законом не передбачено), зате церква допомагає школі (сам Бог велів).
Це «відкриття» не залишає мене з моменту знайомства із приватною початковою школою імені Святого цесаревича Олексія. Заклад успішно функціонує в Ялті при соборі Олександра Невського. Заснував школу його настоятель протоієрей Адам Дмитренко, він же благочинний ялтинських церков. Їх, до слова, більш як 20.
Чому саме цей собор став осередком освіченості й духовної культури?
У п’яти класах навчаються 100 учнів.
— Наша найближча мета — дев’ятирічка, — каже директор школи Тетяна Кириленко. — У наступному навчальному році, коли буде шість класів, перейдемо на двозмінне навчання. А далі...
Мріють діти, вчителі й батьки про православну гімназію. Землю під дванадцятирічку міськрада виділила. Справа за малим — грошима на будівництво. Чекати на них від батьків марно: плата за навчання 300 гривень на місяць (безоплатно вчаться діти із малозабезпечених родин). Засновник, зрозуміло, при всьому бажанні теж будівництво не потягне. Залишається сподіватися на благодійників. Таких, як Олександр Савицький і Олексій Столяренко, котрі профінансували недавно ремонт приміщень.
Одне слово, приватна православна гімназія — справа майбутнього. Чого і як вчать у початковій школі?
Тут шість викладачів. Крім звичайних світських дисциплін (англійська й українська мови, математика, музика, праця, фізкультура, малювання тощо), дітям викладають духовний спів і танці. До спеціалізованих предметів варто зарахувати також молитовне правило (до занять школярі моляться в актовій залі).
Свого часу інспектори косо дивилися на ікони в класах: «Зніміть!» Тепер початкова при соборі для них — зразок організації навчального процесу.
— На її базі працює методичний відділ з духовно-морального виховання й основ православної культури Криму, — розповідає Наталя Кириленко, викладач тих самих основ. — На цю ж тему в нас проводяться республіканські семінари.
До речі, Наталя Сергіївна очолює також недільну школу (140 дітей) при храмі святого Іоанна Златоуста (протоієрей Владислав Шмідт). Багато дітей початкової відвідують там богословський курс, кінозал, школу виживання. Їхні батьки вчаться на курсах православної економіки (є й така: бізнес за законами Божими), у школі для дорослих.
— Недільна школа організує літній відпочинок дітлахів у таборі, — розповідає Наталя Сергіївна. — У нас вони вчаться вишивати, малювати, займаються флористикою, на комп’ютерах...
Хлопчики і дівчатка приватної школи — активні учасники міських балів, конкурсів «Колосок» (природознавчий), «Кенгуру» (математичний), етнічного (перші в республіці).
Одне слово, вони мало схожі на замкнених у келіях дітей, що б’ють поклони. Вихованіші, духовно багатші, цілеспрямованіші за багатьох своїх однолітків. Чи не тому потік охочих віддати своїх чад у приватну рік у рік зростає?
...Тетяна Кириленко свого часу пішла з випускним у сусідню одинадцятирічку. Викладала там і була класним керівником у своїх п’ятикласників. Її діти швидко адаптувалися в нових стінах і помітно відрізнялися від «місцевих» поведінкою, ставленням до навчання, старших, природи... З ними практично не було проблем, зазначають педагоги ЗОШ.
— Через три роки я повернулася до приватної і відтоді не чую нічого поганого про наших дітей. Звичайно, вікові труднощі вони переживають, але без ускладнень. Ми — сівачі доброго і вічного, а як виростає насіння — залежить від подальшого догляду...
Тетяну Сергіївну, як і її колег, благословили на Божу справу — виховувати гідних громадян. Як вони із цим справляються, мабуть, батьки, колеги, церковнослужителі й гості скажуть 18 жовтня цього року, в День школи, якій виповниться 100 років. Гадаю, оцінка буде найвищою.
Але найціннішим подарунком було і буде дитяче визнання. Вони не лукавлять і в дорослі ігри не грають. Вони добрі й чесні, привітні й доброзичливі. Не злі й справедливі.
Такі, якими їх виховують.
У школі й удома.
Крим.
Фото автора.
Архівна довідка
Собор Олександра Невського освячено 1905-го. А через чотири роки при ньому відкрилася церковнопарафіяльна школа на честь наступника Олексія. В 20-ті роки минулого століття приміщення займали держустанови. В 1995-му будинок повернули в лоно церкви. Після капітального ремонту фасаду, проведеного за рахунок піклувальної ради міста (керівник Микола Кропин), тут відновила роботу церковнопарафіяльна школа. В 2001-му вона стала приватною. 18 жовтня ялтинці відзначать 100-річчя навчального закладу.
