Протягом чотирьох серпневих днів в обстановці суворої секретності близько трьох сотень бійців «Альфи», «Беркуту», «Скату», «Лаванди» та ще кількох особливих підрозділів спецназу різних родів військ шукали, знайшли і затримали банду терористів та їхніх агентів. Щоб виконати завдання максимально вміло, професіонально і блискавично, елітним підрозділам довелося застосувати зброю і бронетехніку.

 

Секретні дії, за інформацією прес-групи кримського главку СБУ, відбувалися в Білогірську, лісистих горах Білогірського та Сімферопольського районів, біля сіл Курортне, Міжгір`я, Балки і Долгоруківської яйли.

Терористи розділилися на кілька груп. Перша намагалася втекти на автомобілі. Їх зупинили вибухи снарядів і кілька точних пострілів снайперів. Після чого злочинців було схоплено, знешкоджено й передано спецам СБУ. Окремий їхній загін у цей час встиг вийти на конспіративну криївку другої групи терористів, де зберігався цілий арсенал зброї, вибухівки й заборонена література екстремістського характеру. Взяли помешкання миттєвим штурмом: «беркутівці» полоснули кількома залпами по вікнах, відразу ж після цього бійці спритно видерлися штурмовими драбинами синхронно на дах, звідки ввірвалися в приміщення. Зчинилася перестрілка, кількох терористів поранили, частина рясно посипалася з вікон на землю, ховаючись у клаптях диму, де їх дістали кулі снайперів.

Третє бандформування, яке намагалося відірватися від погоні на автобусі, невдовзі нейтралізували на крутому серпантині гірської дороги. Виявилося, що вони теж були озброєні до зубів, але опір їх миттю зламали. Полонених спецназівці передали оперативній групі й зникли в лісі відловлювати залишки банди. Четверту групу бійцям «Альфи» довелося брати вже в населеному пункті, коли терористи збігли з гір й намагалися прорватися через Зую.

Ще одну машину, але вже з неозброєними злодіями, в районі бойових дій затримали співробітники ДАІ. Місцеві парубки нарубали в лісі дерев й намагалися вивезти колоди на продаж. Як з’ясувалося, вони були в змові з тутешніми лісниками. Невдовзі всіх терористів і злочинців... відпустили, оскільки всі вони були учасниками учбових відпрацювань.

Так відбулися останні чергові щорічні тренування кримського спецназу. Відмінність нинішніх операцій у тому, що вони прив`язані до обстановки, «яка насправді може виникнути», пояснили командири. Також уперше були навчальні «помічники терористів» з місцевих жителів, а «сутички» відбувалися не тільки в горах, а й у населених пунктах.

Кримчани й курортники дізналися про ці планові антитерористичні тактико-спеціальні навчання, метою яких була перевірка злагодженості роботи силових структур, підприємств та організацій в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, тільки після їх закінчення з повідомлення прес-групи Кримського главку СБУ. В ньому зазначено, що «навчання дозволили перевірити ступінь готовності особового складу спецпідрозділів різної відомчої приналежності до виконання покладених на них завдань Державної програми боротьби з тероризмом в Україні. Було відзначено, що рівень взаємодії між представниками структур і організацій, задіяних у подібних заходах, щороку підвищується. Це дозволяє швидше, чіткіше й ефективніше вирішувати поставлені перед ними завдання. Організатори вдячні органам влади й управління, а також місцевим жителям за надане сприяння й розуміння під час проведення навчань».

...Оскільки про ці елітні війська розповідають нечасто, та й самі їхні бійці кажуть, що «реклами не потребують», є нагода бодай побіжно згадати хоча б кілька дислокованих у Криму спецпідрозділів, не розкриваючи жодної військової таємниці.

Бійців гірськострілецької роти спецпризначення внутрішніх військ України «Лаванда» не випадково називають суперменами: за вміння підкоряти найкрутіші скелі, спати під снігом, творити дива витривалості й стійкості під час тренувань і польових навчань. Вони справді особливі: таких, як вони, гірських спецназівців в Україні більше немає, цей підрозділ і на території колишнього СРСР фактично не має аналогів. Його і батальйон «Кобра» створили тринадцять років тому. Вже перший призов узяв на озброєння навички битв і гіркий досвід «Афгану» та російських бойових дій у Чечні, де вміння воювати в горах було стратегічною і життєвою необхідністю. Гірськострілецькі частини стали незамінними для здійснення у важкодоступній місцевості обхідних маневрів, знищення бандформувань, проведення розвідувальних і контртерористичних заходів. Після реорганізації Національної гвардії найбоєздатніші воїни увійшли у внутрішні війська. Аси «Кобри» перейшли в батальйон гірських стрільців «Лаванда». Відтоді ці «діти-квіти» можуть раптово й зненацька з’явитися в найнесподіваніших місцях: ловити чергове бандформування або допомагати прикордонникам затримувати зграї порушників-нелегалів. У горах вони на рік проводять щонайменше чотири місяці, зіткані з тижневих тренувальних вилазок з повною екіпіровкою, легко видряпуючись на скелі з 50-кілограмовою викладкою за спиною у спеку й мороз, дощ і сніг, у ситуаціях, коли і жаба чи гадюка бувають за ласощі. Тут культ безнастанного гарту інтелекту, духу і тіла. Розповідають, що особливо цікаво їм порівняти навички й позмагатися в уміннях на масштабних навчаннях, коли взаємодіють з розвідниками, бойовими плавцями та іншими спецпідрозділами.

Водяться в кримських горах і «Тигри» — військова частина спеціального призначення Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України. День народження своєї частини спецназівці святкують від 12 листопада 1992 року, коли директивою генштабу Збройних сил України на базі механізованої дивізії гвардійської танкової армії сформували полк на всюдиходах. Через 12 років цей високомобільний полк отримав нинішню назву. Серед з’єднань «Ягуарів», «Гепардів», «Барсів» призначення «Тигрів» охороняти громадський порядок і ліквідовувати масові заворушення, прикривати весь Східний Крим, підтримувати стабільність у регіоні. Крім цілорічних щоденних стрільб на полігоні, нині готуються до змагань між підрозділами спецназу. Кажуть, що почувають тут себе, як на гірському курорті, хоча насправді служба в них нелегка: лише за останній місяць їхні патрулі в містах і селищах півострова розкрили майже півсотні злочинів, затримали більше двохсот порушників.

А ще ж є рота спецпризначення «Тіні», розвідники-невидимки, у документах запис про них — під грифом щонайсуворішої секретності. Їхня місія — оперативно-профілактичні заходи, що стосуються територіальної цілісності України. Тут суцільні крапові берети й щоденні тренування до сьомого поту, витримати ці навантаження під силу тільки дуже підготовленій людині. Не випадково саме «Тіні» — дев`ятиразові чемпіони внутрішніх військ, аси воєнізованих кросів, під час яких треба ідеально орієнтуватися на незнайомій місцевості, за рекордний час подолати шестикілометрові перепони з прицільною високоточною стрільбою й гранатометанням. Тут кожен засвоїв силу-силенну знань і навичок, розповідати про які заборонено. А оприлюднити можна тільки головні постулати «невидимок»: діє й виживає той, хто якнайкраще підготовлений психологічно, а найсекретніша зброя у них — голова.

Так само, як і в «ластоногих» — бойових плавців батальйону спецпризначення Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України, що входить до складу антитерористичного центру України. Створено загін у 1999 році, комплектується виключно контрактниками. Цей єдиний у своїй структурі в країні військовий підрозділ (подібні є хіба що при Міноборони, МНС й СБУ) міститься в Сімферополі. Тренується в різних басейнах і водоймах, а найчастіше — в морі. Якщо ж погода не дозволяє проводити занурення, навчання проводяться в барокамері, в якій створено ті ж умови, що й під водою. Основними завданнями бойових плавців є охорона важливих стратегічних гідротехнічних споруд, кораблів, проведення різних антитерористичних операцій, охорона особливо важливих персон, боротьба зі злочинністю, сприяння органам внутрішніх справ. Це актуально для Криму, довжина кордону по суші якого — 1080 кілометрів, а по морю — 281,5 милі. Додайте ще порти в Севастополі, Керчі, Феодосії, Ялті, Євпаторії, Мирному, безліч гідротехнічних споруд.

Потрапити служити сюди нелегко. Лише після базової підготовки на міцність починається основний курс навчання. Воїни вчаться користуватися спеціальним спорядженням, зброєю й технічними засобами, «як у Джеймса Бонда», відпрацьовують способи проникнення до об`єктів диверсій. Вони проходять також розвідувальну підготовку, що включає дані про вірогідного противника в районах передбачуваних дій, питання виживання, способи доставки до об`єктів й евакуації звідти. Вивчають радіо- й міновибухову справу... Та, звісно ж, головний предмет «тюленів» — підводне плавання. Вони зобов`язані вміти долати плавом великі відстані, потай і спритно проникати до об`єктів диверсії на березі, створювати таємні сховища, маскуватися в різних умовах. Елементи виживання перевіряються під час таємного проникнення плавців до об`єкту, віддаленого від місця більш як на сто кілометрів... Тільки після успішного завершення випробувального строку воїнів офіційно приймають до складу частини й вони отримують почесне право носити емблему цього роду військ: хижого орла з тризубцем і пістолетом у кігтях на фоні морського якоря. Всіх цих характерників з різними шевронами об`єднує і ріднить справжня козацька вдача: звитяга, надійність, кмітливість, любов до рідної землі й людей, зневага до слабкодухих та іскрометний гумор.

 

Крим.

Фото надано прес-групою Кримського главку СБУ.

До речі

 

Воїни особливих частин полюбляють зустрічі з ветеранами, зокрема спеціалістами колишнього Учбового центру з підготовки іноземних військовослужбовців при Міноборони СРСР, який з 1965-го по 1992 рік діяв у селищі Перевальне, на околиці Сімферополя. За більш як чверть століття тут підготували близько 18 тисяч військових спеціалістів для, як тоді казали, світового національно-визвольного руху в країнах Азії, Африки і Близького Сходу. Вихідців з різних країн кадрові офіцери Радянської Армії вчили виготовляти вибухівку, захоплювати склади зі зброєю, проводити диверсії на електростанціях і військових об`єктах, підривати споруди й залізничні колії, штурмувати будівлі, здійснювати нальоти на поліцейські дільниці, знімати вартових.

У 1980 році учбовий центр було перетворено на Сімферопольське військове об`єднане училище, і з його навчальної програми зникли специфічні «партизанські» предмети. Тепер тут готували вже не партизанів, а кадрових офіцерів: мотострільців, танкістів, артилеристів, зенітників, зв`язківців, автомобілістів. По закінченні навчання курсанти отримували у своїх національних арміях лейтенантські погони. За наступні 12 років існування училища, до розформування в 1992 році, невдовзі після розпаду Радянського Союзу, тут пройшли підготовку курсанти з країн, що обрали «соціалістичний шлях розвитку»: Анголи, Алжиру, Ефіопії, Гвінеї-Бісау, Островів Зеленого Мису, Гвінейської Республіки, Мадагаскару, Мозамбіку, Монголії, Куби, Афганістану, Малі, В`єтнаму, Лаосу, Нікарагуа, Ємену, Лівану, Лівії, Палестини, Індії, Замбії, Танзанії, Беніну, Гренади, Сан-Томе і Прінсіпі...

Ветерани згадують, що на утримання одного курсанта СРСР витрачав до дев`яти тисяч карбованців на рік. Сюди, крім багато чого, входило грошове довольство в розмірі 20 карбованців щомісяця, а також цивільний одяг — піджачна пара, сорочка, краватка, капелюх, черевики і плащ — на 260 карбованців. Годували курсантів стравами слов`янської кухні, але не як радянських солдатів на 90 копійок на день, а за так званою льотною нормою — на 3,5 карбованця. Лише Ефіопія, Лівія і Лаос платили за навчання своїх громадян живими грошима. Решта воліли вчитися військовій справі на піврічних курсах у кредит.

Важко сказати, як склалися долі колишніх кримських курсантів на їхній батьківщині. Хоч як прикро, але відомо, що декого з них прозвали м`ясниками чорного континенту. Хто знає, на чиєму боці вони воюють сьогодні?

...Але в пам`яті їхніх викладачів — військових спеців залишилося більше світлих і веселих сторінок. Звісно ж, зібрані в одному місці так далеко від своїх країн різномовні й різноплеменні курсанти чоловічої та жіночої статі, з таким несхожим менталітетом і рівнем розвитку, часто-густо викидали такі коники, що дивували і смішили до сліз і наставників, і обслуговуючий персонал та перекладачів, бо потрапляли в кумедні ситуації, про які досі ходять анекдоти й легенди. Але це вже зовсім інша історія.