Грецький філософ-мислитель Аристотель вважав, що держава є втіленням мудрості, справедливості, краси та загального блага. Томас Гоббс порівнював державу з потворою. Обидва вони мають рацію, бо сьогодні, обираючи прогресивний шлях розвитку, перед українською державою постало питання прийняття, як зараз кажуть, «непопулярного рішення» — обмежити свободу окремої категорії осіб задля досягнення національної та громадської безпеки.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Це право повністю відповідає вимогам Загальної декларації прав людини (стаття 13), Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (стаття 12).

Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов’язки повинні визначатися виключно законом, а не іншими нормативними актами.

Народним депутатом України Даниленко В. А. подано до Верховної Ради України проект закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо охорони дитинства)» № 4243 від 20 березня 2009 року (далі — Законопроект).

Законопроектом передбачається внести зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, доповнивши частиною п’ятою статтю 184 КУпАП такого змісту: «Порушення громадянами, що не досягли 16-річного віку, правил щодо знаходження в громадських місцях, на вулиці, в будь-яких розважальних закладах, кафе, ресторанах, барах, а також в інших місцях, перебування в яких може зашкодити їх фізичному, духовному та морально-етичному розвитку, встановлених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, без батьківського нагляду та поважних причин, після двадцять другої години, — тягне за собою попередження або штраф на батьків, чи осіб, що їх замінюють, у тому числі органів опіки та піклування, а також інших організацій, що забезпечують догляд за громадянами, які не досягли 16-річного віку, від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Працівник міліції або інша уповноважена особа, яка має право складати протокол про дане адміністративне правопорушення, зобов’язані повідомити про відповідне порушення батьків або осіб, що їх замінюють, та доставити дитину до місця проживання».

Запропоновано внести зміни та доповнення до Закону України «Про охорону дитинства», зокрема, доповнивши статтю 12 після частини першої частинами другою, третьою, четвертою такого змісту: «Батьки зобов’язані з особливою увагою слідкувати за місцезнаходженням своїх неповнолітніх дітей після двадцять другої години.

Громадянам, що не досягли 16-річного віку, забороняється знаходитися в громадських місцях, на вулиці, в будь-яких розважальних закладах, кафе, ресторанах, барах, а також в інших місцях, перебування в яких може зашкодити їх фізичному, духовному та морально-етичному розвитку, встановлених обов’язковим рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради без батьківського нагляду та поважних причин, після двадцять другої години, крім випадків, передбачених рішенням відповідних органів місцевого самоврядування.

За порушення зазначених вище правил батьки дітей, чи особи, які їх замінюють, в тому числі органи опіки та піклування, а також інші організації, що забезпечують догляд за громадянами, що не досягли 16-річного віку, несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом».

Обмеження свободи пересування неповнолітніх осіб у нічний час сьогодні повною мірою відповідає національним інтересам України. За вирішенням цього питання, без перебільшення, стоїть збереження життєво важливих матеріальних, інтелектуальних і духовних цінностей Українського народу, що стало визначальною потребою суспільства і держави, реалізація якої гарантує прогресивний розвиток України.

Найвищий у Європі рівень дитячої безпритульності і проституції, дитячого алкоголізму та наркоманії, вживання тютюнових виробів, дитячої злочинності, саме це стало результатом невтручання держави у процес батьківського виховання своїх дітей. Очевидним є те, що байдуже та недбале ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків є чинником, що створює небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Не новина, що в українських магазинах не може купити спиртних напоїв та тютюнових виробів лише немовля, і що українські діти ночами просиджують в Інтернет-клубах; що неповнолітні, будучи напідпитку, шукають собі пригоди, блукаючи нічними вулицями, і вчиняють кримінальні злочини з хуліганських мотивів.

Сьогодні Українська держава стоїть перед вибором конкретних, дієвих засобів і шляхів подолання цієї ситуації. Очевидним є те, що дітей слід рятувати, а це вимагає вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загрози. Обмеження свободи пересування неповнолітніх осіб у нічний час та накладення адміністративних штрафів на батьків, звісно, не вирішить проблему в цілому. Проте дасть можливість зробити життя дітей більш безпечним та благонадійним, а ставлення батьків до їх виховання більш свідомим.

Аналогічний вибір щодо обмеження пересування неповнолітніх осіб у нічний час свого часу зробили розвинені європейські країни і США, а нещодавно до них приєднався наш великий сусід — Російська Федерація. Введення такого обмеження не слід розцінювати як зазіхання держави на свободу пересування. Його слід розглядати як прояв турботи з боку держави, задля досягнення злагоди в суспільстві, процвітання нації, охорони матеріальних, інтелектуальних і духовних цінностей Українського народу.

Андрій ПОТЬОМКІН, помічник судді Конституційного Суду України.