Гадання на інформаційній гущі: вибори — не вибори

Ціни просто збожеволіли. Здавалося б куди? Та долар утік з-під контролю Нацбанку, його вирушив наздоганяти бензин, за ним у погоню кинувся цукор, котрий подорожчав у відповідальний період консервацій. Ціни все стрибають і стрибають, нагадуючи про те, що вже майже осінь, якою лякали нас експерти: мовляв, буде кризова і для пересічних громадян важка. Майже розпочався новий навчальний рік, і відвідувань шкільних базарів не уникнути. Майже «стартанули» президентські вибори, що їх майже завжди супроводжує інфляція. З другого боку, якщо «включити» логіку — літо ще не закінчилося. І це так, поки що лише інфляційні очікування.

Хоча в обмінниках тільки й встигали змінювати курси валют. Як зберегти свої заощадження, коли вони, звісно, у вас є, — питання питань. Банки — відпадають, тримати в національній валюті — себе обдурити, у твердій — теж не все так однозначно. Якщо на повну запрацює верстат і активно друкуватимуть гривні — одна ситуація, якщо включатимуть час від часу — інша. А представники протиборчих політичних таборів безперестанку з блакитних екранів роздають поради і виявляють про нас турботу. Але в щирість не завжди віриться. Тож виходить, як у тому анекдоті, де повчають, як уберегтися від ядерного вибуху: потрібно лягти на землю і повзти від епіцентру вбік цвинтаря. Кажуть одне, у думках, вочевидь, — інше, а зроблять вже точно, як їм добре, а тобі — погано. Як тут розібратися, де брехня, де правда, коли країну знову накрили вибори!

Узяти долар. Минулого тижня гривня стосовно нього втратила в ціні більш як 30 копійок.

На міжбанку ціни на американську валюту змінювалися по кілька разів на день. Курс 8,3—8,4 гривні за долар став звичним. Причому причини для уряду, якщо вірити повідомленням, так і залишилися загадкою. Звідти все розповідали, що передумов для подорожчання долара немає. Мінфін усе запевняв: виплати зовнішніх боргів проводяться винятково за рахунок кредиту МВФ — виходячи з цього, американська валюта не має дорожчати. А сам виконувач обов’язків міністра фінансів Ігор Уманський (дякувати йому!) пояснив, що на сьогодні немає підстав очікувати восени значного підвищення курсу.

Отже, не інакше, орудують спекулянти. Але хіба нам від цього легше. Ви — уряд, ви й наведіть порядок!

Якщо звернутися до компетентніших, ніж уряд, джерел, одна з версій тут — у багатьох компаній у період нестабільності одномоментно з’явилося бажання притримати валютну виручку, щоб потім збути її щонайдорожче. Навіщо продавати сьогодні, якщо завтра можна одержати більше? Але головне, панічний попит з боку населення, яке мало вірить гривні, підігріває її нестабільність. На якій позначці наша національна валюта стабілізується — так одразу й не скажеш. Тим більше, важко відповісти на запитання — «коли?». Адже країні потрібно пережити не тільки період до волевиявлення, а й «віддихатися» після виборів.

Так, банкіри часто кажуть, що курс національної валюти — дзеркало економіки. А на дзеркало звичайно нарікають коли? Про те, що в нас з економічною вродою не все благополучно, промовисто свідчать цифри. За даними Держкомстату, спад промислового виробництва в минулому місяці порівняно з липнем 2008-го становив 26,7 відсотка. За підсумками семи місяців (січня—липня) і того більше — 30,4 відсотка. Особливу тривогу спричиняє той факт, що триває зниження обсягів виробництва продовольчих товарів — у супермаркетах біля полиць з м’ясом, ковбасами, сирами та іншими продуктами, що подорожчали, народ, щиро скажемо, не юрмиться. Так, з’являються іноді кілька покупців, а то й лише переповнені товаром полиці стоять. Тут одне з двох: у потенційного споживача або немає грошей, або він не готовий платити так дорого — часом до 100 гривень за кіло копченої ковбаси. У будь-якому разі купівельна неактивність — прямий удар по виробниках. Приміром, на складах молокопереробних підприємств зависло 27 тисяч тонн нереалізованих твердих сирів. У свою чергу, багато заводів мало платять і «забувають» вчасно розраховуватися з населенням за здане на переробку молоко, пояснюючи такі дії тяжкою для себе економічною ситуацією. Сільгоспвиробники відповідають на це вирізанням поголів’я — корів за останній рік стало менше майже на 180 тисяч. Такий от ланцюг, якщо подивитися в дзеркало економіки, вимальовується.

Особливо минулого тижня «добив» водіїв бензин. «Горючка» — компонент собівартості практично будь-якого товару. А для водіїв стрибок цін вийшов — як куля зі зміщеним центром ваги: вдарила в кожного автолюбителя і вийшла боком через його гаманець. Навіть «економічний» 92-й подолав на заправках психологічну межу в сім гривень за літр. А популярний у водіїв 95-й упевнено підповзає до восьмигривневої позначки. Хоча ще два місяці тому бензин коштував майже на дві гривні дешевше. Дякувати, і отут уряд заспокоїв, що передумови до подорожчання «горючки» геть-чисто відсутні. Нафта, начебто, у світі особливо не зростає в ціні, чого б тоді нашому бензину дорожчати. Отже, знову спекулянти! Можна погодитися, адже наші «королі бензоколонок» за маржу в 20 відсотків — менше не працюють, натомість у країнах ЄС і три відсотки вважають пристойним прибутком. Але де тоді, хочеться запитати, Антимонопольний комітет, інші контролюючі структури? Чи всі в одній запряжці?

Подорожчання «горючки», звісно, відіб’ється на просуванні сільгоспробіт. «Дизелька» упевнено перевищила планку в шість гривень за літр. Збирати врожай дорого, а щоб провести осінню сівбу — ресурсів не всім господарствам вистачить. Коли без добрив якось можна обійтися, то без «горючки» аж ніяк — треба сіяти озимину, та й під буряки майбутнього врожаю потрібна глибока оранка. Непіднятий сьогодні зяб — це скорочення площ під солодкими коренеплодами, зниження обсягів виробництва бурякового цукру, і в підсумку — нова хвиля закриття цукрових заводів.

У сільгоспвиробників жевріє надія на обіцяну урядом «дизельку» по не більш як 4900 гривень за тонну. Але чи захочуть за такою ціною відпускати соляру на осінні оранку—сівбу визначені урядом вітчизняні нафтопереробні заводи — це під великим сумнівом.

До речі, на закуску — про солодкий продукт, що опинився в зоні уваги Кабінету Міністрів. Цікаво, що й стрибок цін на цукровому ринку уряд списує на спекулянтів. У деяких столичних магазинах солодкий пісок сягнув 7,5 гривні за кілограм. І отут Перший віце-прем’єр-міністр Олександр Турчинов, дякувати Богу, заспокоїв: «Жодних підстав для зростання ціни на цукор немає», — і наголосив, що на штучне «накручування» ціни  уже реагують спеціальні мобільні групи зі співробітників Міністерства внутрішніх справ і Державної податкової адміністрації.

Хто там і як реагує, незрозуміло, тільки авторитету їм, схоже, бракує, солодкий продукт на прилавках дешевшати не хоче.

Зробила заяву з цього приводу і Юлія Тимошенко. Мовляв, закінчиться період консервацій, і цукрові ціни нормалізуються. Але, по-перше, солодкий пісок, якщо й подешевшає, не впаде до початкових позицій у 3,5 гривні. Що, швидше за все, виправдано з економічної точки зору. Якщо він коштуватиме дешевше за півторалітрову пляшку солодкої води, цукрозаводи та бурякосійні господарства геть опиняться на мілині. Наш прогноз — коли розпочнеться переробка буряків, білі кристали коштуватимуть не дорожче як 5,5 гривні. А по-друге — яка мені користь від здешевілого цукру, якщо сезон консервації вже закінчиться?

Але мене більше непокоїть ось що: доки справа дійде до стабілізації, чиїсь певні структури на цукрі здорово наживуться. Як і на валюті, і на бензині. Адже курсова нестабільність, те, що гривня падає, змушує населення запасатися доларами і євро — це в кого грошей на валюту вистачає. І цукром — якщо гривень поменше. Тобто, ажіотаж, що створюється на валютному, продовольчому ринку, комусь на руку. А уряду, можливо, й вигідно, говорити одне, думати друге, а робити третє...