Корова здавна вважається у селянина годувальницею. Навіть у неурожайні роки, коли хліб не вродить — трава росте завжди. Така природа землі. Якщо є корова у дворі — то буде молоко, сир і сметана. Але щоб їх дістати, треба за коровою доглядати, годувати, доїти, чистити хлів. Робота ця зранку й до ночі. Встати о п’ятій, подоїти, вигнати на пашу. Сільська череда виходить о шостій, повертається додому на доїння пообіді і знову на пасовище. Ввечері теж треба подоїти...
І так з дня у день. У тварини, а разом з нею і людини, нема ні вихідних, ні відпусток, ні свят, ні похмілля. Щоденна тяжка праця. Хазяїну ще й на зиму треба заготовити сіна та інших кормів. Крім цього є ще город, картопля, буряки, консервація, діти. А кому пощастило у селі — той має і роботу.
Молока корова щодня дає літрів 25. Звичайно, треба цей продукт десь подіти. У селі Високому Борзнянського району Чернігівської області його приймають молокозаводи Ніжина, Бобровиці, Кулинівки по гривні за літр. Така ринкова ціна селянського поту й мозолів. Неспіввідносно мало у порівнянні з літром газованої води.
У 2005 році згідно даних сільської ради у селі було 1652 жителя і 300 корів. Зараз 1194 чоловік населення і 413 корів. За 2009 рік народилась одна людина і померло двадцять двоє. Така сумна статистика. Корів більшає - людей не вистачає. Колись у селі був колгосп, цегельний завод. Була робота. Нині працюють у школі вчителі й технічні працівники - 32 робочих місця, 6 - на приватній пилорамі, по кілька чоловік у медпункті, магазині. Звичайно молодь виїздить шукати кращої долі.
Василь Логунков каже, що найнуднішою роботою є пасти череду, але куди подінешся. Взагалі-то він трудиться майстром виробничого навчання у школі, дружина Ольга - листоношею (хоча має вищу освіту столичної сільськогосподарської академії). Дочка - журналіст районної газети, а син ще вчиться у Чернігові.
Багато молодих жінок з Високого самотужки роблять сир і сметану та возять у Київ продавати. Ірина Федірко розповідає, що для цього потрібно о другій годині ночі з кравчучками на перекладних діставатись до найближчої електрички за 50 кілометрів, щоб о сьомій ранку бути на станції Дарниця. Тут на базарі й продають, бо далі їхати вже тяжко. Кілограм жирного домашнього сиру коштує 20 гривень. Це ліпше, ніж літр молока за гривню. Але мучитись ніч і тягати кравчучки по електричках теж не солодко.
Нині селяни з тривогою чекають 1 січня 2010 року, коли вступить у силу норма закону, що фактично змусить їх створювати артілі й централізовано здавати молоко. Де взяти гроші на великі холодильники та інше обладнання. Є й інші проблеми. Та чи стане літр молока коштувати більше гривні?
Фото автора.