Село, загнане в глухий кут обіцянками, як острівець надії

Маючи цілком достатній сільськогосподарський потенціал, Охтирський район, насамперед завдяки нафтовидобувній та газопереробній галузям, завжди позиціонував себе як потужний промисловий регіон. Та зовсім інші думки прийшли під час недавньої зустрічі очільника цього району — голови райдержадміністрації Ігоря Шарая із журналістами.

Село, обділене увагою держави, загнане в глухий кут обіцянками, невиплаченими дотаціями і субсидіями, з року в рік за потурання влади обкрадуване зернотрейдерами та переробниками сільгосппродукції, — сьогодні сприймається як єдиний острівець надії в морі економічних негараздів. І, певно, не тільки в зазначеному районі, де спад промислового виробництва у першому півріччі цього року становить більш як шість відсотків.

Однак не треба шукати причину лише в кризі, на яку багато що сьогодні списується. Так, ще недавно Охтирський лісгоспзаг переважно працював на експорт. І ось тепер колишні дивіденди обертаються солідними збитками. Склади підприємства затарені продукцією під зав’язку, бо зарубіжні партнери через фінансові проблеми відмовляються від співпраці з охтирчанами. Розпач, оскільки своєчасно не віднайшли покупців на внутрішньому ринку.

Певна соціальна напруга в районі відчувається і через погіршення ситуації в нафтогазовому комплексі. Різноманітні доплати до заробітних плат тепер у минулому. В результаті зменшились відрахування як до місцевого бюджету, так і до Пенсійного фонду. У першому півріччі, приміром, недоїмка до Пенсійного фонду в Охтирському районі становила більш як 200 тисяч гривень. Лихоманити почало нинішнього року ще одне донедавна стабільне підприємство — ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів», де також з’явилася суттєва заборгованість із зарплати.

Таким чином, на сьогодні фактично лише сільськогосподарські виробники району виконують зобов’язання перед бюджетом. На їхніх підприємствах немає заборгованості із зарплати, в деяких галузях навіть спостерігається зростання виробництва. За останні два з половиною роки жодне з сільгосппідприємств району навіть не наблизилося до межі банкрутства.

Однак це не означає, що в галузі немає проблем. Дошкуляють погані кліматичні умови. Нинішнього року, зрештою, як і в попередні, ще на початку жнив тривогу в селян знову викликало формування ціни на новий врожай. І ці побоювання були небезпідставними. На жаль, у районі лише в кількох найбільших господарствах є сховища для якісного зберігання зерна, де можна притримати збіжжя до кращих часів, коли його вартість зросте. А решті знову доведеться збувати зерно за безцінь, позбавляючи власні господарства можливості отримати більш-менш пристойний прибуток, вкрай необхідний для модернізації виробництва.

Йшлося під час зустрічі й про інші проблеми. Зокрема, й про таку важливу для села, як ціна на молоко. Для сільгоспвиробників поки що її вдається утримувати на рівні 1,8 гривні за літр. Це не багато, хоча у населення переробники приймають за майже вдвічі меншу ціну.

Погіршується ситуація і з малим підприємництвом. Чимало селян району, щоб не сплачувати збільшені відрахування до Пенсійного фонду, воліють офіційно припинити свою підприємницьку діяльність. Зрозуміло, що більшість з них іде в «тінь».

На зустрічі чимало уваги було приділено також питанням освіти, охорони здоров’я тощо. Адже всі вони так чи інакше пов’язані з сільською економікою. Врешті, й голова райдержадміністрації зазначив: хоча в районі до цього завжди робили ставку на промисловість, нинішня криза засвідчила, що Охтирський район — сільськогосподарський і в економічному відношенні відчутно залежить від ситуації саме в сільській галузі.

Охтирський район